Заступник міністра закордонних справ Олександр Купчишин протягом останнього тижня здійснив візити до Норвегії, Бельгії та Нідерландів для переговорів, присвяченим приєднанню України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Під час візиту він відповів на запитання УНІАН.
Олександре Михайловичу, розкажіть, будь ласка, про Ваші зустрічі з колегами в Норвегії, Бельгії та Нідерландах. Як відомо, основна тема переговорів – питання НАТО. Що саме обговорювалося і чому такий інтенсивний графік візитів?
Як ви знаєте, зараз країна переживає важливий період після Бухарестського саміту НАТО, який прийняв принципове рішення про майбутнє членство України в НАТО. Виникла потреба форсованими темпами виконати цілу низку рекомендацій, які Бухарестський саміт прийняв для того, щоб до грудня, коли відбудеться засідання міністрів закордонних справ країн НАТО, досягти вагомих результатів нашої роботи, –приєднатися до Плану дій щодо членства.
Хоча ми й розуміємо, що рішення Бухарестського саміту мають певною мірою компромісний характер, але разом з тим з’явився цей чіткий сигнал на майбутнє членство України. Звичайно, є певні розбіжності в позиціях держав. Є держави, які, я б сказав, лобіюють більш швидке просування України до ПДЧ, є держави, які готові підтримати консенсусне рішення, а є країни, які мають певні застереження, як наприклад, Німеччина і Франція.
Чому треба все це швидко й ефективно робити, адже часу до грудня дуже мало. Тому ці поїздки, які здійснює зараз керівництво МЗС, мають на меті, по-перше, показати нашим партнерам із НАТО, що ми не беремо якоїсь паузи, ми не чекаємо грудня, а від першого дня після Бухареста працюємо в цьому напрямку. По-друге, показати що вже є конкретні кроки й результати всередині країни. І по-третє, ми хочемо послухати наших партнерів, почути, як вони бачать проблеми України, що нам радять зробити для просування до ПДЧ (до Бухареста ми просто запевняли їх у необхідності приєднання України до ПДЧ).
У ці самі дні інші керівники МЗС, мої колеги, відвідують низку країн НАТО. У тому числі такі стратегічно важливі, як Німеччина і Франція. Гадаю, позиція цих країн перебуватиме в динаміці протягом цих місяців. Тим більше що ці держави в стратегічному плані теж підтримують євроатлантичні перспективи України. У них є застереження, можливо, більш жорсткі, але по суті вони з тих самих питань, що їх висловлюють і інші країни-члени НАТО. Можливо, до грудня ми здійснимо ще один, а можливо й кілька раундів таких переговорів. Як ми зараз кажемо в МЗС, треба підтримувати температуру горіння. Не можна витримати паузу і тривале мовчання. Треба весь час робити справи й пояснювати нашим друзям і партнерам про наші можливості, плани і про те, що зроблено.
Скільки загалом країн охоплено поїздками представників МЗС? Чи правильно я розумію, що йдеться передусім про країни, які не є активними прихильниками членства України в НАТО?
Так, переважно це країни, які не є активними лобістами України. Тому що їхати переконувати, скажімо, наших прибалтійських друзів чи Польщу, США не потрібно – там і так позиція вироблена, і чіткість там наявна. А якраз ідеться про держави, які в цілому підтримують, але мають деякі сумніви або нез’ясовані питання. Я не знаю кількості, це може бути десяток і півтора десятка країн. Звичайно, слід зазначити, що й наші ресурси не такі великі, бо є й інша робота, але ми намагаємося охопити максимальну кількість.
І що ж радять нам європейські партнери?
Ну, насамперед, усі без винятку – це підтверджують мої розмови і в Норвегії, і в Бельгії, і в Голландії – хочуть більш-менш тривалої політичної стабільності всередині України. Усі наші партнери хочуть, щоб політична ситуація в Україні була передбачувана з точки зору наших євроатлантичних прагнень і взагалі в контексті нашої євроінтеграційної політики. Звичайно ми кажемо нашим партнерам, що ті процеси в Україні відбуваються в рамках демократичного розвитку. Доводиться інколи пояснювати, що в державах Західної Європи наявні вікові традиції демократії, а ми 17 років розбудовуємо державу, і, звичайно, не все так гладко.
Наші співрозмовники ставлять також питання про те, що нібито в нас серед керівництва немає єдності щодо ставлення до НАТО. Ми пояснюємо, що є спільний лист трьох керівників держави – Президента, прем’єра та спікера ВР – до речі, другий такий документ за всю історію незалежної України. Уперше такий лист був при вступі до Ради Європи. І це якраз свідчення єдності стратегічного бачення. Крім того, є чітке консенсусне рішення щодо проведення національного референдуму перед вступом до НАТО, але не перед приєднанням до ПДЧ. ПДЧ – ще не членство в НАТО.
А як щодо російського чинника? Кажуть, саме позиція Росії вплинула на остаточне рішення Бухарестського самміту?
Російській чинник, звичайно, присутній у наших розмовах з партнерами в НАТО, він мав місце і в Бухаресті також. Але ми категорично не погоджуємося з тим, і я про це казав під час своїх зустрічей, аби хтось нам указував, в яку систему безпеки нам треба йти. Це – наше суверенне право вирішувати, у якій колективній системі безпеки ми братимемо участь. Звичайно, треба враховувати інтереси наших сусідів, у тому числі Росії, але диктувати нам, яку систему колективної безпеки обирати, – це неприпустимо.
Нам наші партнери в євроатлантичній спільноті радять тісніше контактувати з Росією в цьому питанні. Ми враховуємо це побажання, і є домовленість із російською стороною про започаткування консультацій між Україною та Росією саме з питань євроатлантичної інтеграції України. Найближчим часом такі консультації розпочнуться, і, думаю, до грудня, коли вирішуватиметься питання щодо України, може відбутися вже кілька раундів таких консультацій.
Не секрет, що Росія на переговорах з європейськими партнерами, використовує економічні важелі впливу, щоб не допустити приєднання України до ПДЧ. Наприклад, є інформація про те, що французам була обіцяна участь у розробці Штокманівського газового родовища, крім того, 30% газу в Європі – російського походження. Чи має Україна що протиставити таким важелям впливу?
Наша позиція впродовж останніх кількох років досить чітка: ми проти використання економічних важелів при розв’язанні будь-яких політичних проблем. Рух України до НАТО – це політичне питання, а економічний складник цього питання має враховуватися і розглядатися окремо. Тому, коли ви кажете, що Росія може використати ці інструменти, то ми не погоджуємося з такими принципами. Гадаю, в України є достатньо можливостей, щоб запобігти таким спробам та знайти спільні точки дотику.
Ще одне важливе питання, яке порушувалося, зокрема, на Бухарестському саміті, – це низькій рівень підтримки населенням членства України в НАТО. Які аргументи має МЗС у відповідь на це?
Дійсно, наші колеги з НАТО кажуть нам про необхідність підвищення рівня підтримки процесу вступу населенням.
Але в чому проблема? Не секрет, що більшість людей, які негативно ставляться до НАТО, не керуються якимись принциповими речами, бо ж усі зараз бачать, що НАТО – це демократична структура. І тут дається взнаки брак інформації про НАТО, люди досить часто керуються стереотипами, тими, що залишилися з радянських часів.
Простий приклад. Пару місяців тому журналісти в Києві провели на вулиці опитування: “Як Ви вважаєте, Україна має бути в НАТО чи в Євроатлантичному договорі?” Такий собі, як кажуть британці, “tricky question” (“хитре питання”). Так от, крім тих, хто сказав, що Україна має бути нейтральною, відсотків 70 стверджували, що в НАТО інтегруватися не потрібно, а лише приєднуватися до Євроатлантичного договору.
Тож нам просто потрібно працювати, і певні кроки після Бухареста вже зроблені. Відбулося засідання РНБОУ наприкінці квітня під головуванням Президента, на якому вироблено ряд заходів, один з них – затвердження Цільової програми на 2008–2011 роки щодо інформування громадськості з проблематики НАТО. На цей рік уже виділено 2 млн. доларів державних коштів на реалізацією цієї програми, а всього до 2011 року планується близько 10 млн. доларів. Рішення РНБОУ вже введено в дію указом Президента. Крім того, прийнято рішення про покладення на одного з віце-прем’єр-міністрів питань євроатлантичної інтеграції.
Чи є на сьогодні впевненість у тому, що гроші, передбачені на інформаційну кампанію будуть витрачені ефективно? Уже не перший рік уряд ухвалює рішення про виділення грошей на програми з інформування населення про НАТО, а віз, як кажуть, і нині там...
На сьогодні питаннями інформаційної політики займається Держтелерадіо і, звичайно, МЗС. Програма інформування населення – це цільова програма. Уряд виділяє цільові кошти й має механізми відстеження їх використання. А результати ефективності ми побачимо в грудні.
Україна подала заявку на приєднання до ПДЧ майже разом з Грузією. Й одночасно ми отримали відповідь НАТО про перенесення розгляду наших питань на грудень. Чи координуватиме Київ свої дії щодо приєднання до ПДЧ з Тбілісі?
Очевидно, що між нашими країнами з цього питання ведеться конструктивний діалог, зокрема, й на експертному рівні. У свою чергу, кожна з країн розуміє, що все-таки ми рухаємося кожен своїм шляхом. Незважаючи на те, що стратегічні євроатлантичні інтереси в нас і в Грузії збігаються, деякі речі тактичного характеру можуть бути різними, наприклад, у них вищий ступінь підтримки населенням щодо вступу в НАТО.
І в нас немає таких проблемних регіонів як Осетія та Абхазія...
Так, звичайно, питання “заморожених конфліктів” також впливають на вироблення стратегій поведінки кожної з країн. Тому співпрацюючи маючи спільні стратегічні цілі, кожна з країн рухатиметься до ПДЧ за індивідуальною схемою. Не виключено, що надання ПДЧ Україні та Грузії може відбутися одночасно, але ставити це за кінцеву мету, не потрібно.
Я б хотів у цьому контексті нагадати, що коли в 1995 році ми вступали до Ради Європи, теж були спроби прив’язати наш вступ до членства Росії в Раді Європи. Але ми приєдналися до цієї організації на півроку раніше від Росії.
Хотілося б перейти до теми, якою ви безпосередньо опікуєтеся в міністерстві, тобто до консульських питань. З 1 січня цього року діє угода про спрощений візовий режим між Україною та ЄС. Як відомо, у квітні відбулося перше засідання групи експертів з України та ЄС щодо виконання цієї угоди, і ближчим часом планується наступне засідання. Які попередні результати імплементації угоди?
Справді, з 1 січня почала діяти угода між Україною та ЄС про спрощений візовий режим у пакеті з угодою про реадмісію.
Є певні проблеми в імплементації цієї угоди, причому з боку ЄС. Можливо, неналежне виконання цієї угоди пояснювалося спочатку тим, що не всі установи отримали відповідну інформацію вчасно.
Лише один приклад. Угодою передбачено, зокрема, вільне безвізове пересування в межах ЄС власників дипломатичних паспортів. Так от за період із січня по березень ми зафіксували декілька випадків затримання наших людей з дипломатичними паспортами. Прикрі випадки трапляються з наданням віз для спортсменів, науковців, митців, студентів. Ми зафіксували такі випадки, була жорстка реакція МЗС.
Друге питання. Передбачено оплату за візи в межах 35 євро. Однак це правило порушується, тому що деякі країни користуються посередниками – візовими центрами. Це, зокрема, Бельгія, Нідерланди, Франція, Німеччина. Як результат, вартість віз зростає. Держави ЄС мають доплачувати цим візовим центрам для того, щоб ціна для наших громадян не зростала. На жаль, цього поки досягти не вдалося.
Як багато випадків порушень угоди було зафіксовано Міністерством закордонних справ України?
Станом на 1 травня було зафіксовано приблизно 150 випадків порушення цієї угоди. Це в основному невмотивована відмова у видачі віз, зволікання зі строками оформлення чи розгляду, невидача багаторазових віз, відсутність доступу до інформації про процедуру оформлення тощо.
Але ж є ще й механізм апеляції, прописаний в угоді?
Так, і ми рекомендуємо людям, які постраждали в цих випадках, звертатися і до юридичних інституцій, як це передбачено угодою.
Але в цілому, хочу ще раз сказати, угода діє, вона корисна, і є сподівання, що все-таки європейська сторона усвідомлює необхідність її виконання.
Чи варто громадянам звертатися до МЗС у випадках, коли вони відчувають порушення угоди про спрощений режим?
Ми якраз і просили б, оскільки ведемо цей моніторинг, аби громадяни давали конкретний адресат, хто порушує угоду і в якому випадку. Є цілодобові телефони в департаменті консульської служби, і він є в нас на сайті: 044 238-15-50.
Чи можете сказати, з якими країнами-членами ЄС на сьогодні найбільше проблем?
Давайте почекаємо, поки завершаться зустрічі на рівні експертів. Якщо будуть країни, які продовжуватимуть порушувати угоду, тоді, можливо, ми оголосимо їх. А поки ще й півроку не пройшло. Давайте почекаємо.
Що стосується угод про малий прикордонний рух. Як відомо, Єврокомісія висловила зауваження щодо угод між Україною та Угорщиною та Україною і Польщею. Чи будуть переглядатися ці угоди?
Якщо вносяться якісь рекомендації, є механізми, як їх можна врегулювати, але це - деталі, які не впливають на принципові речі, які досягнуті з ЄС. І це дуже серйозний прояв високого рівня співробітництва між ЄС та Україною. Я хотів би заспокоїти наших громадян, що угода буде діяти, і ці деталі, в тому числі щодо ширини зони малого прикордонного руху, будуть врегульовані швидко і ефективно. ЄС дав “зелене” світло на укладання цих угод, тому принципових змін до них вже не може бути внесено.

Сергій Воропаєв, власкор УНІАН, Брюссель – Гаага
Джерело: http://www.unian.net/ukr/news/news-251405.html