Схоже на те, що метастази корупції і цинізму перейшли з урядових та парламентських структур і в мас-медіа, котрі прагнуть бути начебто об’єктивними і неупередженими.
Читаю свідчення В.Кипіані, відстороненого від шеф-редакторства на телеканалі „Інтер” незадовго до виходу в ефір фінального проекту „Великі українці”, і переконуюсь, що в українському медійному королівстві – бруд і суцільні махінації:
„Режисер Станіславський відпочиває, коли народний депутат України Табачник на гроші кандидата в мери Горбаля відправляє сотні тисяч смс… За словами співробітника штаба, застосовано дуже просту технологію – "Укргазбанк" виділив 550 тисяч гривень і по базі даних клієнтів і від їхнього імені, і, звісно, без їхньої згоди згенерували через комп'ютер рівно стільки "голосів", скільки було заплановано.
Організатори накрутки так намагалися якомога сильніше підняти Табачника і "трахнути Бандеру", що з якогось дива вилучили реальні отримані голоси у двох номінантів на звання найвизначнішого з українців. Зверніть увагу на цифри навпроти прізвищ Сковорода і Лобановський. У п'ятничному фіналі голосів у них виявилося менше, ніж було ранком у вівторок. Може таке бути?.. Судячи з усього, без використання технічних засобів не обійшлося – оскільки той номер, з якого надіслано найбільше – 15 454 голосів – відправляв смс–повідомлення великими пакетами...” („Українська правда”, 20.05.2008).
Але це – чисто технічні аспекти широкомасштабної маніпуляції громадською думкою, здійсненої українським – за пропискою і, як виявилося, неукраїнським - за змістом медіа-діяльності телеканалом „Інтер”.
Почнемо із „творчого задуму”.
В цілому ідея „створення національних кумірів”, як така, має право на існування. Проте, є одне але... Якщо ви спробуєте скласти рейтинг політичної популярності усіх партій, опитавши лише членів, наприклад, Партії регіонів чи „Батьківщини”, зрозуміло, який рейтинг ви отримаєте.
Отже, на нашу думку, всім нам потрібно зробити наступні висновки:
1. Телеканал „Інтер” має свою, переважно російськомовну аудиторію, і тому його рейтинги є заздалегідь упередженими і необ’єктивними.
Тому й не варто особливо дивуватися, чому до російськомовного не українця Савелія Шустера на програми переважно запрошуються російськомовні не українці, або „хохли - відповідної політичної та етнічної орієнтації”.
Це – політика каналу, і це всім українцям треба розуміти, а не розкривати рота і годувати своїми СМС-ками бізнес-структури, що мають неукраїнське походження і відповідні політичні інтереси.
Ось чому, на мою думку, серед інтерівської версії сотні „великих українців” опинилися антиукраїнці В.Ульянов та П.Симоненко. При всій повазі до М.Амосова, В.Лобановського, П.Скоропадського та ін., але вони не говорили українською мовою. – Ви можете уявити собі видатного англійця чи єврея, котрий не знає відповідно англійської мови чи івриту, а говорить, наприклад, на суахілі?
2. Сама постановка питання, коли потрібно було вибирати між представниками різних епох, спеціальностей чи роду занять є некоректною.
Якби організатори проводили свій рейтинг за номінаціями: великий політик, мислитель, митець, науковець, спортсмен, проблем би особливих і не було, оскільки порівнювати можна те, що порівнюється.
3. Про надмірний демократизм українців як нації.
Ви можете уявити собі таку гіпотетичну ситуацію, щоб агент СБУ (прямий чи впливу) приїхав до Ізраїлю чи Франції, отримав там роботу на одному з провідних телеканалів і почав би вибирати євреями чи французам кращого єврея чи француза. Це – можливо лише у нас. І після цього у когось ще не відсихає „російськомовний язик” базікати про „агресивний український націоналізм купки україномовної інтелігенції”?..
4. Особлива тема – називати видатними – нині живущих.
Не так давно, відомий український філософ В. Андрущенко зауважив, що живих видатними називати не можна. Вони – можуть бути відомими, а чи стануть ці люди видатними – то вже як історія розсудить (на це потрібні роки і роки, а не маніпуляції окремих людей та мас-медіа).
Я, наприклад, маю певні застереження щодо „державотворчої” діяльності В.Чорновола, котрий як губернатор Львівської області, а згодом - як лідер Руху (що фактично розколов його і мінімізував його політичний вплив) і народний депутат України нічим таким „державотворчим” себе і не проявив.
Є чимало зауважень і до особистості княгині Ольги, етнічно-болгарської дружини князя Ігоря. Остання, не бажаючи бути спаленою на жертовному вогнищі разом зі своїм чоловіком, фактично була натхненницею й ініціатором візантійського політико-релігійного перевороту в Україні, коли фізично були знищені сотні православних жреців споконвічної віри українців, а самих українців „вогнем і мечем” навернули в християнство.
Немає людини (української інтелектуально-сакральної еліти), немає і проблеми: разом із жрецями були знищенні тисячолітні знання українців. А самі українці отримали 3-тисячолітнє провалля в національній історії, організоване за сценарієм відділу пропаганди і агітації візантійської церкви, а потім їхніх правонаступників з московського патріархату і КПРС.
Ось чому після трипільців (6-3 тис. до н.е.) та аріїв (3 тис. до н.е.) українська історія „чомусь” починалася лише з часів Козацької держави (14 ст. н.е.).
Хоча серед „інтерівської сотні” є, безумовно, і великі постаті: той же Ярослав Мудрий („Руська правда”), І.Котляревський (мовотворець), Т.Шевченко (поет), Г.Сковорода (філософ), князь Святослав (переможець Хозарії), Б.Хмельницький (реаніматор української державності), А.Макаренко (видатний український педагог), І.Пулюй (винахідник так званих „рентгенівських” променів) тощо.
Як на мене, найвидатнішим українцями були жреці Кам’яної Могили, які зародили основи наукових знань, технологій та релігійних вірувань на планеті (12-3 тис. до н.е.).
Не менше зробили й творці трипільсько-арійської цивілізації (6-3 тис. до н.е.), які принесли, зокрема, в Грецію, яка тоді перебувала ще в кам’яному віці (2 тис. до н.е.) – писемність, землеробство. плуг, прирученого коня, мистецтво.
Між іншим, загальновідомий герой „грецької міфології” Геракл небезпідставно вважається прабатьком скіфів, котрі є предками українців. В Спарті, зорганізованій дорійцями, що прийшли у 1 тис. до н.е. з території України, правила династія царів – Гераклідів. А сам засновник цієї династії народився в українському Криму (біля Керчі). То хіба він не може називатися великим українцем?..
Отже, наші предки зробили античний світ – дійсно, античним (в класичному розумінні цього слова), оскільки навіть назва цього світу пов’язана з українським племенем антів, що проживало між Дністром і Бугом).
Єдине, в чому вони схибили – не могли себе відповідним чином „пропіарити” (як греки і римляни), що видали українське – за своє... І, судячи із згаданого „інтер”-шахрайства, не вміємо ми себе „подати” і нині. А тому й нав’язують українцям зовсім не українських героїв... Ну, що ж, потрібно зробити з цього правильні висновки і вчитися у інших!..

ВАЛЕРІЙ БЕБИК, доктор політичних наук, проректор з інформаційно-аналітичної
роботи Університету „Україна”.