24 травня в церковному календарі – священномученика Мокія.
Цього дня в Україні селяни завбачували, якою буде погода влітку. Вважалося, якщо на Мокія буде йти дощ, то мокрих чекай жнив – «Моків день мокрий – все літо буде мокрим».
Святого Мокія також вважали й «Царем граду». Градобій завжди був великим лихом для селян. У народі казали: «Якщо сонце не випече, то град обов’язково висіче». З метою відвернення граду люди вдавалися до замовлянь. Це були передусім молитви й шептання, за допомогою яких можна, як вважали, відвернути градохмару.
Використовували й інші засоби. Так, наприклад, на Житомирщині, як тільки насувалася чорна хмара, жінки брали лопати, якими саджали хліб у піч, і тричі оббігали посів, або ж клали їх на поріг. У деяких регіонах «щоб град зупинився» - викидали із хати свячену вербу.
А ще задобряли Мокія, бо вважали його «царем граду». Отож цього дня намагалися не працювати, а лишень виголошували молитви. Винятком було – доглядати за городніми рослинами. Бо, вважалося: «Хто на Мокія поле грядки – матиме добрий пожиток».