Ні для кого не є секретом, що питання, пов'язані із трасою Чернігів-Київ в тому чи іншому вигляді постійно підіймаються місцевими ЗМІ. То в черговий раз подорожчає проїзд в маршрутках, то перевізники страйкують, намагаючись вибороти собі місце під сонцем, то аварія з людськими жертвами займе перші шпальти багатьох місцевих видань. Проте, нещодавно перед правоохоронцями відкрився зовсім новий бік в багатому на події житті „столичного шосе". Виявилося, що ця всім відома дорога - ласий шматок для наркоперевізників-одинаків. Водієві не треба перетинати кордонів, детальний огляд машини можна робити тільки в окремих випадках... Отож, їдь собі, правила не порушуй, і ніхто до тебе жодних претензій мати не буде. Що ти везеш - особиста справа водія. Цим і скористався спритний мешканець обласного центру, який заснував своє, так би мовити, „приватне підприємство закритого типу" з доставки наркотиків зі столиці до рідного міста.
На щастя, попрацювати йому дали недовго, і добре налагоджений канал постачання в Чернігів трамадолу та марихуани вже через три тижні перекрили співробітники Чернігівського міського відділу по боротьбі із незаконним обігом наркотиків. Як з'ясувалося потім в бесіді з керівником цього підрозділу, бізнес був прибутковий і головне - відповідав, як то кажуть, «золотому правилу» перемоги: «найкращий результат за найменших втрат».
І так... Близько місяця тому до оперативників почала надходити інформація, що на місцевому ринку наркопослуг з'явився новий фігурант, який торгує одночасно трамадолом і марихуаною немісцевого походження. Цей торгівець гарно маскується та встиг сформувати постійне коло клієнтів. Цікавим було і те, що Сергій (так назвемо нашого „підприємця") за первинними даними сам наркотиків ніколи не вживав. Ця та ще ряд цікавих обставин однозначно підводили оперативників до думки, що Сергієм треба «цікавитися» якнайшвидше.
Як стане відомо потім, після затримання Сергія, він дійсно заснував прибутковий незатратний бізнес, який приносив чималі прибутки. Хто наштовхнув Сергія на думку поширювати «колеса» у маси невідомо, але, аналізуючи стиль його дій, скоріше за все ця геніальна думка одного чудового ранку осяяла безпосередньо майбутнього торгівця-одинака.
От що він вигадав... Ніде не працюючи, але маючи дівчину та друзів у Києві, Сергій час від часу навідувався до столиці. З роботою постійно не складалося: то випливало, що ще за часів малолітства чоловік був судимий, то за характером не підходив, то платня не влаштовувала. Ну все як завжди. Повезло тільки з батьками, які залишили сина з квартирою та ще й подарували «Деу», коли їх улюбленцю пішов четвертий десяток. Під час поїздок до Києва у Сергія з'явилися нові знайомі, які і дали йому змогу започаткувати свій „приватний бізнес" в рідному місті.
Схема була проста. Столиця - величезний мегаполіс... Проконтролювати кожну з тисяч і тисяч тамтешніх аптек у здійсненні щоденних операцій із підконтрольними речовинами просто неможливо. На місце впійманих нечистих на руку провізорів стають нові... Столичні знайомі в якості оптових постачальників збували Сергієві трамадол десь по 30 гривень за блістер з десятьма таблетками та десь до півкіло марихуани те ж за гуртовими цінами.
Маючи знайомих, вкрай зацікавлених в такому виді „послуг" у Чернігові, Сергій навідувався до своєї пасії щотижня, а наостанок заїжджав і до оптовика. Товар свій він навіть не ховав, бо коли чоловіка затримали, таблетки були просто розкидані в нього по кишенях. Що в кишені не вміщувалося, везлося прямо під водійським сидінням. Брав Сергій не багато, рівно стільки, скільки встигав продавати за тиждень, щоб зайвих доказів проти себе не формувати. Товар був нарозхват. Блістер трамадолу в Чернігові вже коштував сто гривень, а 5 грамів марихуани відмінної якості - щось близько сімдесяти. Математика успіху була простою. На п'ятдесяти блістерах трамадолу маємо прибутків - 3500 гривень, на маріхуані, в залежності від кількості збутого, теж до трьох тисяч. Віднімаємо витрати на пальне - гривень до трьохсот, і виходить на місяць пристойна сума на життя. Повторимося, що сам Сергій наркотиків ні в якому вигляді не вживав, тому життя здавалося йому певний час налагодженим та приємним.
Тільки-но товар скінчався, дарована батьками «Деу» вже мчала Сергія до столиці. Так минав тиждень за тижнем, допоки оперативники не заклацнули на руках чоловіка наручники. Затримання відбулося одразу, як він в черговий раз під'їхав до будинку, де мешкав, повертаючись із «ділового відрядження». Кишені наркоторговця, як завжди, були до країв наповнені блістерами.
Отакий бізнес «на колесах» в прямому і в переносному сенсі вдало, але недовго вів наш фігурант. Підводячи підсумки, перефразуємо відоме народне прислів'я «язик до Києва доведе, а «колеса» до тюрми».

МАРИНА КОРДИК
Прес-служба ЧМВ, http://kop.gov.ua