Днями на адресу веб-сайту «Європейська Україна» надійшов лист про нещодавні події у Франції. Вважаємо, що дана інформація потребує якнайширшого оприлюднення в засобах масової інформації. Розміщуємо цей матеріал і на сторінках сайту «Європейська Україна».
9-16 червня оголошено тижнем міжнародної солідарності у всьому світі – це час для боротьби з байдужістю, неспроможністю простих громадян захистити свої права, подоланням страху перед терором держави та масовим контролем. Десятки демонстрацій вже відбулись у містах Франції, у підтримку прав людей організовані мітинги у Німеччині, Італії, Іспанії, Польщі, Росії та ін.
Поштовхом до акцій стала звістка про арешт п'ятьох французьких активістів, яких було затримано у м. Париж під час демонстрацій за свободу пересування людей у січні цього року. Відділивши двох хлопців (Іван та Бруно) від загальної колони, міліція, провівши обшук, затримала їх. Достатньо було знайти у кишенях звичайні фаєри (їх використовують і на футбольних матчах), які вони брали з собою на демонстрацію. Однак, репресійна політика не цьому не закінчилась: за подібних обставин було затримано ще трьох людей.
Французька влада, утримуючи їх за ґратами ось вже півроку, не надала чіткого рішення суду щодо вирішення цього питання, відповідно не забезпечуючи можливості затриманим скористатись послугами адвокатів.
Відмовившись давати біологічні зразки для аналізу ДНК як одну з обов'язкових процедур на рівні з фіксуванням відбитків пальців та фотографування облич, затримані фактично застрягли в очікуванні результатів слідства без можливості побачитись з родиною/друзями.
Надіслані ж листи від Івана та Бруно переконують у зовсім не дружніх намірах країни по відношенню до ув'язнених. Влада інкриміналізувала повстання та намагається усілякими зусиллями придушити подібні акції. Мішенню стають людські ідеї та способи діяти поза рамками, які диктує влада. Масові депортації та пов'язана з цим репресійна політика наводить на роздуми: чи може така „демократична" країна і далі залишатись взірцем забезпечення прав та свобод своїх громадян. Цього року Франція стає головуючою країною в ЄС, а це означає додаткові повноваження для вирішення проблемних питань. Чи це означає що Франція буде надавати перевагу таким методам зв'язків з громадськістю?
Скільки ще потрібно буде терпіти знущання над нашими так часто декларованими правами? Чи ми можемо розраховувати на захист та безпеку від країни, чи ми стаємо підвладними волі лише однієї людини? Хто б це не був: президент, прем'єр цілий парламент чи партія? Доки ще продовжуватиметься зомбування народу?
Якщо ми не почнемо реагувати вже сьогодні, вже зараз, то завтра прокинемось у світі, який не належатиме нам.

isolidarity@gmail.com