У скнилівській трагедії військові нарешті поставили “жирну” крапку, причому на користь свого відомства.
Апеляційний суд Центрального регіону України 11 червня 2008 року цілком виправдав першого заступника головнокомандувача Військово-повітряних сил Сергія Онищенка, колишнього головнокомандувача ВПС генерал-полковника запасу Віктора Стрельникова, колишнього заступника головнокомандувача ВПС із бойової підготовки генерал-лейтенанта запасу Олександра Волошенка та колишнього заступника начальника з бойової підготовки генерал-майора запасу Володимира Алексєєва. Підстава – брак доказової бази, зібраної Генеральною прокуратурою, а також те, що генерали, буцімто, не мали етичного права заборонити пілотам проводити повітряне шоу над Скниловом.
Очевидці та потерпілі у трагедії, яка сталася 27 липня 2002 року у м. Львові під час проведення авіаційно-спортивного свята на аеродромі “Скнилів”, де загинуло 77 осіб, розчаровані, і кажуть: суд не виніс справедливого вироку.
“Я міг передбачити, що генералам дадуть мінімальний термін, що їх посадять, але амністує Президент, – коментує рішення суду голова ГО “Скнилівська трагедія” Стефан Козак. – Але щоб виправдати їх усіх – такого не очікував”.
За словами пана Козака, виправдальний вирок військового суду був побудований на етичних підставах, а не на реальних фактах. “На думку суддів, генерали не мали етичного права втручатися в дії підлеглих – пілотів. Але ж це абсурд! Якщо виникла небезпека, то керівництво мало відреагувати й дати наказ припинити польоти, а воно цього не зробило. А тепер їх виправдали”, – каже С. Козак.
Як вважає голова громадської організації, в такому рішенні суду винуватим є Президент, який одночасно є Головнокомандувачем української армії. “Я переконаний, що вказівку винести саме такий виправдальний вирок військові судді отримали безпосередньо від глави держави, після того, як вони дали йому можливість політати на “СУ 27УБ”. Військові судді залежать від Міністерства оборони, а воно, своєю чергою, від Верховного головнокомандувача. Враховуючи це, зрештою, і не дивно, що рішення суду є саме таким”.
“Це не нещасний випадок. Те, що сталося, організатори шоу мали передбачити й усунути загрозу, – говорить народний депутат, юрист, екс-представник Президента у Верховній Раді Юрій Ключковський. – Якщо це сталося, то організатори мають за це відповісти зі всією строгістю закону. Я не бачив рішення суду, тому не можу його коментувати. Та з юридичного, а не з морального погляду організатори мали понести відповідальність. Щодо моральної оцінки, то я – не Бог, тому не можу давати таку оцінку. Нехай совість буде їм суддею”.
“Рішення суду безпрецедентне, але я від самого початку знала, що так буде, – каже потерпіла Тетяна Юдіна. – А яке ще рішення міг винести відомчий суд, якщо судді отримують зарплату з Міністерства оборони? Генерал ніколи не засудить генерала”.
Подавати апеляцію більшість потерпілих у скнилівській трагедії не бачать сенсу.
“Я не подаватиму апеляції до Верховного Суду на знак протесту проти системи, проти української системи справедливого судочинства, яка померла. Бо ж маємо таке: військові скоїли злочин, військові його розслідували, військовий суд виніс виправдальний вирок. І тут нічого не зробиш. Утім, думаю, що Генеральна прокуратура так цього не залишить і подаватиме апеляцію до Верховного Суду, бо на карту вкотре поставлено її честь, яку спаплюжили військові”, – каже пан Козак.
“Уже подавала апеляцію і у Верховний суд, і в Суд захисту прав людини у Страсбурзі. Наразі відповіді зі Страсбурга немає, а щодо українських судів, то тут надії марні. А як по-іншому? Наприклад, коли я в суді надала докази, що в мого чоловіка травма головного мозку, внаслідок чого став з інваліда другої групи інвалідом першої групи. А суддя натомість відкриває комп’ютер, дивиться і говорить: мовляв, у нього записано, що в мого чоловіка незначна підшкірна кровотеча. І таку експертизу проводили в усьому. Взагалі, якби хотіли засудити генералів, то не відкрили б у їхній справі окремого провадження. Це був показник, що вони “викрутяться”, – зазначає потерпіла пані Юдіна.
Як зазначає жінка, суспільство вкотре зіштовхнулося з непрацездатністю судової системи. “Найкраще у всій цій справі поставився до потерпілих у скнилівській трагедії Галицький районний суд міста Львова. Нам із чоловіком, який унаслідок трагедії став непрацездатним, призначив моральне відшкодування. Сума невелика (10 і 15 тис. грн.). Проте в департаменті виконавчої служби я дізналася, що грошей не отримаю. Казначейство їх не видасть, оскільки немає програми на отримання цих коштів. Тому з одного боку, є законне рішення суду про компенсацію, а з другого – компенсації де-юре не передбачено”, – розповіла пані Юдіна.
“Дати юридичну оцінку рішенню військових суддів не можу, оскільки не ознайомлена з вироком суду та не була запрошена на засідання, але як потерпіла маю право подавати апеляцію на це рішення, – говорить юрист львівської адвокатської контори “Куспись і партнери” Юлія Кульбій-Кухар. – Але не маю наміру цього робити – ми все одно нічого не досягнемо. Можете запитати в інших потерпілих, які брали участь у судових засіданнях, скільки часу та здоров’я витратили на позови й апеляції. Щодо Страсбурзького суду захисту прав людини, то багато постраждалих в скнилівській трагедії подали до нього позови, але наразі результатів мало. А час спливає”.

Валентин Концевич

довідка

Військовий апеляційний суд Центрального регіону України засудив лише “виконавців” трагедії: заступника командувача 14-го авіаційного корпусу ВПС ЗС України з бойової підготовки генерал-майора Анатолія Третьякова (ст.ст. 416, 425, ч. 2, КК України), начальника служби безпеки польотів 14-го авіаційного корпусу ВПС ЗС України полковника Анатолія Лукіних (ст. 425, ч. 2 КК України), командира військової частини А-3123 полковника Олега Дзюбецького (ст. ст. 416, 425, ч. 2 КК України), командира авіаційної ескадрильї військової частини А2102 підполковника Юрія Яцюка (ст.ст. 416, 425, ч. 2 КК України), командира авіаційної ланки військової частини А-0207 полковника Володимира Топонаря (ст.ст. 416, 425, ч. 2 КК України) та голову класифікаційної комісії – головного інспектора пілотів Головного командування ВПС ЗС України полковника Юрія Єгорова (ст. 416, 425, ч. 2 КК України.)

Джерело: «Львівська газета», http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/06/13/31990/