Одне з найбільших дванадесятих свят. Святкується Трійця на 50-ий день після Великодня, у неділю. Саме у цей день на апостолів зійшов Дух святий.
Цього року свято Трійці припадає на 15 червня.
Існує багато версій відносно самої назви - Трійця. Найпоширеніша: триденне свято пов’язане з Богоотцем (неділя), Богосином (понеділок), Богодухом Святим (вівторок).
До прийняття християнства це свято відзначали протягом шести днів – три перед сьомою після Великодня неділею і стільки ж наступного тижня.
Зміст християнської Трійці відповідає розповіді новозавітної книги «Діяння апостолів», де йдеться про зійдення на апостолів у 50-ий день після воскресіння Христа Духа Святого, після чого вони заговорили різними мовами, хоча ніколи цього не навчалися: «Коли ж почався день П’ятидесятниці, усі вони однодушно знаходилися вкупі. І раптом зчинився шум із неба, ніби буря раптово зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі вони сповнились Духом Святим, і почали говорити різними мовами, як їм Дух промовляти давав» (Діяння. –Гл. 2:1-4). У християнстві цей переказ слід розуміти як завдання Христа учням нести звістку про його вчення всім народам. Таким чином апостоли одержали силу «з неба» й почали проповідувати про Ісуса, який воскрес, як про Христа, Царя та Господа. Цей момент називається народженням церкви.
У богослужінні свято зійдення Святого Духа відзначається разом із з’явленням перед людьми Трійці, тому що у пришесті Духа до людей виявляється повнота божества. Саме із цих обставин у православ’ї П’ятидесятниця і Трійця – одне свято. У центр храму в день Трійці – П’ятидесятниці виноситься ікона Святої Трійці у вигляді трьох ангелів, які з’явилися перед праотцем Авраамом, та ікона зішестя Святого Духа, де зображені вогненні язики над дванадцятьма апостолами, які сидять разом, оточуючи символічний образ космосу-світу. Це і є перший образ апостольської церкви.
У день Трійці з часів раннього християнства храми та будинки прикрашаються свіжими зеленими гілками дерев на ознаку того, що Святий Дух дає життя всьому створеному Богом.
В Україні й досі зберігся звичай у день П’ятидесятниці, після літургії, йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. На зворотному шляху священик обходив водою домівки. Ті з прихожан, які бажали повного посвячення своїх будівель, виносили до воріт стіл, накривали його скатертиною, а зверху клали хліб-сіль. Священик кропив стіл, потім хату й усі будівлі.
Основа троїцької обрядовості – культ рослинності, що в цей час починає розквітати. Майже в усіх давніх народів гілля та квіти були прикрасою храмів у дні свят та жертвоприношень. Усілякі урочисті процесії супроводжувалися носінням зеленого гілля, що в далекі часи було загальнозрозумілим символом: гілка маслини – символ миру, лавра – перемоги та слави, дуба – мужності.