Так уже склалося, що в Україні церкви – це не лише культові споруди, а й пам’ятки історії та архітектури. Часто видатні й навіть безцінні. Як не дивно, але передача деяких з церковних споруд у власність різних конфесій, які на них претендують, зараз дуже часто означає пошкодження ба навіть втрату цих пам’яток. Саме тому останнім часом усе частіше відбуваються конфлікти державних установ, що відповідають за охорону пам’яток історії, з церквами різних конфесій.
Останній прецедент - Андріївська церква, знамените творіння видатних архітекторів Растреллі й Мічуріна, своєрідний символ Києва. Аби розібратися до пуття в цьому конфлікті ми вирішили звернутися до всіх його сторін. Оскільки ми таки «Музейний простір України», то розпочати ми вирішили з музейної установи – заповідника «Софія Київська», у чиєму відомі поки що все ще перебуває Андріївська церква.

На наші питання люб’язно погодилася відповісти заступник Генерального директора з наукової роботи заповідника «Софія Київська» Ірина МАРГОЛІНА. Надалі ми плануємо продовжувати розглядати проблему подальшої долі пам’ятки з іншими фахівцями та зацікавленими сторонами.

- Чи розглядається в цей час можливість передачі музею «Андріївська церква» якій-небудь релігійної організації?

- Зараз такого документу, який би стверджував те, що музей «Андріївська церква» повинен бути кому-небудь переданий, у нас не існує. Є тільки службова записка заступника Міністра регіонального розвитку і будівництва (у відомчому підпорядкуванні цього органу перебуває заповідник «Софія Київська» - ред.) на ім’я міністра, де йдеться про бачення подальшого функціонування музею «Андріївська церква».
У цій записці сказано, щоб там проводили екскурсії тільки з дозволу міністерства, не проводили в церкві концертну діяльність і не продавали вхідні квитки в музей. З цим ми не можемо погодитися! Ми вважаємо, що якщо таким чином буде вирішена ця проблема, то функціонування музею припиниться. Тоді він де-юре перебуватиме у складі заповідника, а де-факто – це буде церква, що постійно діє, і де систематично проводитимуться богослужіння за всіма літургійними канонами.
А це означає горіння свічок, які коптять живопис, заляпана воском долівка, яка виконаний їх каррарського мармуру, а також серйозне для порушення режиму температури й вологи з усіма наслідками. Звісно ж, усі ці негативні чинники впливатимуть на стан самої пам'ятки.

- У засобах масової інформації з'явилися відомості про те, що виношуються плани повної передачі Андріївського собору Українській автокефальній православній церкві. Чи правда це?

- Так, на сьогоднішні у нас є договір з Українською автокефальною православною церквою про спільне використання цієї пам'ятки. Тобто вона є і продовжує бути на балансі Національного заповідника «Софія Київська». Але в той же час згідно з цим договором там можуть відбуватися богослужіння за умови, що літургії повинні проводитися відповідно до вимог охорони пам'яток. Але ці норми на сьогоднішній день, на жаль, порушуються.
І крім того, існує ухвала Кабінету Міністрів, що там можуть служити відправи тільки в певні святкові дні, враховуючи камерність цієї споруди, її розміри й інші мистецтвознавчі нюанси. Йдеться про те, щоб зберегти цю пам'ятку. А зараз, порушуючи цю ухвалу, літургії відбуваються щодня вранці й увечері.

- З вами як з організацією, що відповідає за збереження пам'ятки, узгоджуються час і умови проведення богослужінь?

- Останнім часом нам припинили давати графік проведення богослужінь, і, відповідно, в такому складному становищі ми не маємо можливості в повному обсязі виконувати покладені на нас обов'язки. Зараз музей працює тільки три години на день, протягом яких ми маємо право продавати квитки. А ми мусимо їх продавати, як це робить весь світ! Тому що на виручені кошти ми маємо утримувати пам’ятку. Але УАПЦ наполягає на тому, щоб і ці три години музей не працював.

- Чи оплачує УАПЦ користування приміщенням Андріївської церкви?

- Згідно з їхніми вимогами, ми повинні передати собор в «безстрокове і безоплатне користування».

- Коли був підписаний договір з УАПЦ?

- Договір було підписано в 2006 році на термін п'ять років. Тобто зараз цей договір є чинним. Але нас просять про те, щоб ми розірвали цю угоду і уклали новий договір, який би вже не передбачав функціонування музею.

- Які умови розрахунків передбачені договором, що діє?

- УАПЦ повинна платити за спожиту електроенергію і за воду. Але заповіднику за оренду вони нічого не перераховують. Бо в нас церква відокремлена від держави.

- З яким з органів влади було узгоджено підписання цього договору?

- З міністерством регіонального розвитку і будівництва, якому підпорядкований Національний заповідник «Софія Київська».

- Ви пропонували міністерству своє бачення подальшої долі Андріївської церкви?

- Службова записка про те, що потрібно практично передати собор УАПЦ, нам спущена зі сторони міністерства для того, щоб ми укладали новий договір. І там є розпорядження про те, що пані Ковальська, директор заповідника, повинна укласти цей договір, за яким собор повністю має перейти в безстрокове і безоплатне користування УАПЦ. Але при цьому все одно за пропонованими умовами пам'ятка має залишитися на балансі заповідника. Тобто, ми несемо відповідальність, ми платимо гроші за реставраційні роботи і несемо інші витрати. А де-факто господарем собору буде УАПЦ, якій ми будемо змушені передати ключі.

- Поясніть, чому мова йде саме про УАПЦ, а не яку-небудь іншу релігійну організацію?

- Тому що свого часу УАПЦ подала заявку і попросила дозволу проводити там богослужіння і цей дозвіл вони отримали. Це було ще в 2001 році. Тому нині вони продовжують просуватися далі на шляху до повного захоплення цієї споруди.

- Які інші релігійні громади подавали подібні заявки?

- До нас такі заявки не надходили.

Дмитро КОНОВАЛОВ
Джерело: «Музейний простір України», http://prostir.museum