«Мене й на світі не було,
Як сталося в країні лихо.
Ні міст, ні сіл не обійшло.
Голодомор підкрався тихо.

Про це дідусь розповідав.
Тоді так важко їм жилося.
Він сам багато чого знав.
Багато пережить прийшлося

Старі вмирали і малі.
Живих лишилось дуже мало.
Життя не стало на землі.
А хліба і зовсім не стало.

Куди все ділось, хто забрав
Вони тоді цього не знали.
Дитячий плач навкруг лунав
І всі від голоду вмирали…»

Стискалося серце. Діти розповідали про 1933 рік – найчорніший рік в історії України. 22 місяці штучного рукотворного голоду. Гинулі тисячі, вимирали цілі села. І коли вже не було живих нікого – на сільраді вивішували чорний прапор - прапор смерті.
Хвилина мовчання. Діти й дорослі запалили свічки – свічки пам’яті про загиблих від страшного, навмисного голодомору.
І знову залунали вірші. Читають вірш Тараса Шевченка «Чума», написаний у 1848 році, він перегукується з подіями страшного 1933 року.

«Чума з лопатою ходила,
Та гробовища рила, рила,
Та трупом, трупом начиняла
І со святими не співала,
Чи городом, чи то селом,
Мете собі, як помелом…»

За ініціативою Президента України Віктора Ющенка в містах і селах України проходять заходи по вшановуванню пам’яті жертв Голодомору. В обласному Центрі дитячого та юнацького туризму і екскурсій управління освіти і науки вирішили організувати виставку. І діти з 20 районів області своїми руками створили дивовижні твори. Вони ніколи не бачили тих страшних подій. Їм розповідали про голодомор дідусі й бабусі, очевидці. На першому етапі на виставку надійшли малюнки, твори з пластиліну, вироби з дерева і навіть із солоного тіста, вишивка тощо. Їх створювали діти різного віку, безперечно обдаровані діти. Вироби засвідчили багатогранність талантів.
На другому етапі на виставку надійшли літературні твори, вірші. Їх важко читати без сліз. Дітям непросто було заглибитись у цю тему, й тому ці твори вистраждані.
У листопаді будуть підведені пісумки виставки-конкурсу, відзначать найкращих. Але зрозуміло журі буде важко вибрати переможців. Бо кожен з творів по своєму оригінальний, щирий.
Проте головне, щоб збереглася пам’ ять про ті страшні події 1933 року, щоб Україна їх пам’ятала, і щоб ніколи більше подібного не повторилося.

Сергій Черняков, «Європейська Україна». Світлини автора.