Шостий рік поспіль у прикордонному містечку Перемишль відбувся міжкультурний фестиваль “Галичина-Галіція”, присвячений людям, які щодня творили культуру національних меншин, а відтак формували середовище Прикарпаття.
Організатори заходу – польська фундація “Спадщина” імені Хоне Шмерука та Варшавський інститут літературних досліджень.
Фонд, заснований 2003 року Кристиною Шмерук для збереження пам’яті спільної історії поляків та євреїв, став організатором багатокультурного фестивалю “Галичина-Галіція”, щоб зблизити культурні традиції інших народів Прикарпаття: українців, євреїв, поляків, угорців, чехів, німців, ромів.
У рамках фестивалю в Перемишлі відбулася наукова конференція, концерти, театральні спектаклі та виставки художників.
За день до концерту та театральної вистави президент фонду “Спадщина” Кристина Шмерук іще достеменно не знала, чи всі запрошені українські музиканти та художники отримали візи на фестиваль. Вона зауважила, що їй іще не доводилося організовувати “галіційські зустрічі” в такій нервозності.
Аспірант з Івано-Франківська Ірина Микитин так і не змогла приїхати на наукову конференцію “Галицькі зустрічі”. Молодий науковець зможе отримати візу аж у вересні… І це попри телефонні дзвінки та факси, які надсилали з Варшави польські організатори віце-консулові у Львові.
На конференції було представлено лише одну доповідь від української сторони – заввідділу релігієзнавства ЦДІА України у Львові Оксани Гайової на тему “Два пастирі. Співпраця архієпископа Андрея Шептицького й архієпископа Йозефа Більчевського”. Оксана Гайова на неопублікованих досі архівних матеріалах розповіла про роль двох пастирів, які служили в різних Церквах в один період і в одному місті, для зближення і порозуміння українського та польського народів, розвитку Церкви, поліпшення культурного й матеріального рівня поляків та українців. Найскладнішим періодом у житті Митрополита Андрея Шептицького стала Перша світова війна, коли Слуга Божий Андрей не міг розділити важку долю зі своїм народом. Оскільки 1914 року його заарештували за наказом російського імператора та відіслали на заслання в Суздаль. Та чи не найважчий час пережили обидва митрополити під час братовбивчої українсько-польської війни 1918-1919 років. Збереглася кореспонденція обох архієпископів, численні листи Митрополита Андрея до української влади з проханням звільнити ксьондзів.
Натомість польські науковці на конференції представили дослідження про відомих галицьких митців єврейського походження, мовилося також про самобутність лемківської культури в галицькому контексті, змалювали образ жінки в галицькій провінції кінця ХІХ століття, розвиток Львова наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Очевидно, якби в конференції взяло участь більше українських істориків, літературознавців, то й дискусія була б значно гострішою та цікавішою. Але всі праці вийдуть невдовзі окремою книгою, а подискутувати можна буде в інтернеті, де, на щастя, питання віз відсутнє.
У рамках міжкультурного фестивалю в Перемишльській народній бібліотеці відкрили виставку Exlibrisy відомого українського графіка, заслуженого художника України Миколи Стратилата. “Творчість Миколи Стратилата вирізняється лаконізмом, романтичними мотивами інспірованими багатою українською історією і народними традиціями”,– так характеризували українського графіка польські мистецтвознавці.
Водночас у Казимирівському замку презентували “Перемишльські імпресії” польського художника, народженого на Тернопільщині, Євгенія Ґерлаха. Художник малює з 1960-х років. Він є яскравим представником традиції колоризму, краківської школи малярства. Однак той Перемишль, який зображено на картинах Євгенія Ґерлаха, нині годі впізнати.
Фестиваль “Галичина” ознайомив зі ще кількома митецькими виставками, але вже в Красічинському замку, де експонували твори польського скульптура Славомира Ґолонка, виставку київського художника Олександра Добродія, фотовиставку чеських митців. Не обійшлося і без спільних концертів і театральних вистав просто неба на старому Ринку та біля замку в Перемишлі.
Організатори міжкультурного фестивалю висловили припущення: якщо візова ситуація для українців не полегшиться, то їм доведеться зменшити кількість імпрез у рамках фестивалю в Перемишлі, натомість перенести їх в Україну, в Київ. Але українська сторона не виявляє особливої ініціативи щодо організаційних, а тим паче фінансових питань. Водночас польська дуже зацікавлена у проведенні фестивалю саме в прикордонному Перемишлі, щоб зберегти дух Галіції. Для провінційного містечка, яке має проблеми з безробіттям, звідки більшість працездатного населення виїхала на роботу в Західну Європу, фестиваль – це подія культурного життя року.

Килина Вербинець, м. Перемишль
Джерело: «Львівська газета», http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/06/23/32181/