Гідно конкурувати та виходити на зовнішній ринок із власною продукцією нині може лише одне з десяти малих підприємств України.
Так вважають організатори форуму “Бізнес і влада – партнери”, який відбувся в Києві 3 липня. На їхню думку, причина цього в тому, що продуктивність праці українських малих підприємств значно поступається продуктивності праці аналогічних підприємств у країнах – членах Євросоюзу.
Аналогічної думки дотримуються й у Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва. Мовляв, в Україні спостерігають низьку інноваційну скерованість і недостатнє використання експортного потенціалу малого та середнього бізнесу, що в умовах вступу України до Світової організації торгівлі може не лише призвести до втрати темпів розвитку економіки, а й негативно вплинути на процес виживання суб’єктів малого та середнього бізнесу.
Серед причин виникнення такої ситуації (крім небажання підприємств вкладати в інновації) в комітеті розглядають недосконалість вітчизняного законодавства, яке лише на 25% відповідає міжнародним стандартам у сфері підприємництва: в Україні досі діє близько 16 тис. ДСТУ, які є фактично незміненими стандартами колишнього СРСР.
Проте “звалювати” всі проблеми малого бізнесу на вади українського “нереформованого” законодавства не варто – винуватими в цьому є й самі українські підприємства, які проявляють недостатню активність і щодо введення нових інноваційних технологій, що мали б здешевити собівартість виготовлення їхньої продукції, і у сфері інформації.
За словами голови Українського центру обробки запитів країн – членів СОТ Світлани Зайцевої, українські малі та середні підприємства мало цікавляться перевагами СОТ, попри те, що Україна вже два місяці як стала повноправним членом цієї організації. Пані Зайцева зазначила, що офіційний Київ уже отримав від країн – членів СОТ понад дві тисячі надсилань про умови започаткування бізнесу та про проблеми, з якими там може зіштовхнутися потенційний український інвестор, експортер чи імпортер.
“Українських партнерів, зокрема, інформують про технічне регулювання в країнах СОТ і про фітосанітарні норми. Натомість українська сторона розіслала в держави СОТ лише 14 нотифікацій. Серед основних – про субсидії, про державні підприємства й умови ліцензування. Імпортери, які працюють в автомобільній галузі, прийшли і поцікавилися, що тепер буде для них після підписання зобов’язань України. На жаль, українські компанії цікавляться потрібною інформацією значно рідше”, – каже Світлана Зайцева.
Валентин Концевич
для газети
Олег Соскін, президент Інституту трансформації суспільства
Головним питанням в умовах вступу України до СОТ є кількість підприємств, які займаються зовнішньою економічною діяльністю, іншими словами, наскільки наші виробники готові стати експортерами. Тема СОТ в Україні цікавить лише суб’єктів ЗЕД. Бізнес, орієнтований на внутрішній ринок, вона не цікавить: він як працював, так і працюватиме на ринку, і членство України в цій організації йому не загрожуватиме. Воно загрожуватиме спекулянтам, монополістам, корупціонерам і посередникам. Ці проміжні ланки між виробником і споживачем продукції буде знищено, тому що в Україну йтиме дешевший імпорт. І ми вже маємо такі приклади.
Згадайте, які були ціни на помідори тепличного виробництва навесні – 12-20 грн. Тепер на ринку їх можна купити вже по 6 грн. за кілограм. Це турецькі помідори, але фактично за такою самою ціною можна придбати й українські. Якщо за такої конкуренції продають українські помідори, то це означає, що виробник виявився спроможним зменшити ціну, усунувши спекулятивну складову або зменшивши “ліві” витрати, закладені в собівартість.
Так само буде і з іншими товарами, тому членство України в СОТ – це велике добро і для споживачів, і для виробників, яких стимулюють працювати правильно. Сільгоспвиробники надалі шукатимуть інвестиції, а також нормальні канали збуту. Великі мережі супермаркетів уже допомагають сільгоспвиробникам, і не лише у збуті продукції, а й тим, що часто закуповують для них нове, сучасне обладнання. Так і має бути.

Джерело: «Львівська газета», Гідно конкурувати та виходити на зовнішній ринок із власною продукцією нині може лише одне з десяти малих підприємств України.