Семенівський район — частина Стародубщини, етнічної української території, більша площа якої зараз належить Росії. Вся територія району покрита густими лісами, навіть народна архітектура відрізняється від традиційної української: тут мало мазанок, зате переважна більшість хат — дерев’яні зруби з чудовими візерунками, вирізаними на ставнях. Недарма Семенівщину називають Українським Сибіром. Край славний своїми козацькими та партизанськими традиціями. За свідченням істориків, під Семенівкою гетьман І.Мазепа у вересні 1708 р. закликав 5-тисячне козацьке військо постояти за незалежну Українську державу, виступити проти Петра І.
У Семенівці існує громада УПЦ КП св. Василя Великого. Від кордону з Росією церква розташована за 7 кілометрів, а відносно найпівнічнішої точки України (с. Грем'яч Новгород-Сіверського району) знаходиться всього на 20 кілометрів нижче. Тож цілком законно можна стверджувати, що громада св. Василя Великого є найпівнічнішою діючою парафією УПЦ КП в Україні.
Зареєстровано громаду декілька років тому.
«Багато людей приходить до церкви, — каже настоятель храму о. Закхей (Довганич), ходило б ще більше, якби була нормальна церква».
Зовні церква св. Василя Великого має вигляд типової хати. Усередині чистенько, красиво. Відчувається, що люди сюди ходять молитися палко, від душі. Проте всередині церква підперта підпорами, щоб не завалилась. Люди на службі тісняться в кімнатках. Громада терміново потребує допомоги влади.
«У нас у м. Семенівка по вул. Шкільній трапилося велике лихо. Раптово помер самотній молодий чоловік. Дізнавшись про нещастя, сусіди звернулися до о. Закхея з Української православної церкви Київського патріархату за допомогою. Отець Закхей, вислухавши нас, заспокоїв, сказав: «Не хвилюйтеся, поховаємо його по-християнськи». Надав він і матеріальну допомогу. Коли сказали йому, що в нас нема автомобіля, аби батюшку привезти, отець нам відповів: «Я прийду пішки, я монах». І він 5 кілометрів до самої залізниці йшов пішки, назад після похорону — теж. Коли сказали, що в нас нема грошей, аби віддячити йому, отець відповів: «У вас велике горе, а це великий гріх — брати з людей гроші. Я роблю людям добрі справи безкоштовно заради спасіння своєї душі і во славу Господа Бога нашого Ісуса Христа». Вже у восьми випадках о. Закхей надав допомогу під час похорону. Люди добрі, звертайтеся до такого священика, у котрого в душі є Божа іскра. Ми від сусідів і від усіх людей Семенівського району, котрим о. Закхей надав велику допомогу, висловлюємо велику подяку. Дай йому, Боже, міцного здоров'я і багато років».

Джерело: Олександр ЯСЕНЧУК, http://cerkva.chernigiv.info/pages/show/422/