Народні та християнські свята. Святих апостолів Петра і Павла
12 липня – святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла.
Апостол Петро – рибалка з Віфсаїди, брат апостола Андрія, призваний до апостольства самим Ісусом Христом.
Після вознесіння Господнього він першим з апостолів почав проповідувати в Єрусалимі воскреслого Господа. Потім проповідував Євангеліє в Самарії, Сирії, Єгипті та інших містах. Він був апостолом переважно іудеїв. Подвиг апостольства завершив у Римі, де під час гоніння імператора Нерона на християн був розіп’ятий на хресті вниз головою (близько 67 р.).
Апостол Павло (Савл) був під впливом вчення фарисеїв. Але, чудесно просвічений Ісусом Христом, він прийняв святе хрещення у Дамаску і з супротивника віри Христової перетворився на її проповідника. Він більше, ніж усі інші апостоли, потрудився у розповсюдженні і зміцненні Церкви Христової і віри серед язичників. Він заснував церкви у Малій Азії, Греції, Римі, був в Італії.
Кончину знайшов у Римі – був усічений мечем в один рік із апостолом Петром.
Селяни День святих Петра і Павла називають святом Петра. У цей час у багатьох районах України розпочинаються жнива. Звідси і походить народне вірування про те, що справа святого Петра – «жито зажинати».
В одній з народних пісень святі Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:
«Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує».
В старі часи в Україні до свята Петра і Павла готувались як до великого свята. Білили хату, оздоблювали стіни оселі рушниками, прибирали на подвір’ї. А, вранці святково прибрані вирушали в церкву. Цього дня розговлялись мандриками (пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру). Чому ці пампушка називали мандриками? Вважалось, що їх назва походить від того, що святі Петро і Павло, мандруючи по світу їли «мандрики». Після свята зозуля вже не кувала, селяни казали, що вона подавилась мандриками. В легенді розповідається, мовби зозуля вкрала мандрик у апостолів Петра і Павла і за це її Бог покарав. Але, якщо після Петра ви почули, що зозуля кує, то за народним віруванням, вона віщує нещастя.
Апостол Петро – рибалка з Віфсаїди, брат апостола Андрія, призваний до апостольства самим Ісусом Христом.
Після вознесіння Господнього він першим з апостолів почав проповідувати в Єрусалимі воскреслого Господа. Потім проповідував Євангеліє в Самарії, Сирії, Єгипті та інших містах. Він був апостолом переважно іудеїв. Подвиг апостольства завершив у Римі, де під час гоніння імператора Нерона на християн був розіп’ятий на хресті вниз головою (близько 67 р.).
Апостол Павло (Савл) був під впливом вчення фарисеїв. Але, чудесно просвічений Ісусом Христом, він прийняв святе хрещення у Дамаску і з супротивника віри Христової перетворився на її проповідника. Він більше, ніж усі інші апостоли, потрудився у розповсюдженні і зміцненні Церкви Христової і віри серед язичників. Він заснував церкви у Малій Азії, Греції, Римі, був в Італії.
Кончину знайшов у Римі – був усічений мечем в один рік із апостолом Петром.
Селяни День святих Петра і Павла називають святом Петра. У цей час у багатьох районах України розпочинаються жнива. Звідси і походить народне вірування про те, що справа святого Петра – «жито зажинати».
В одній з народних пісень святі Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:
«Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить,
А сам Господь-Бог пшеничку сіє,
А святий Ілля заволочує».
В старі часи в Україні до свята Петра і Павла готувались як до великого свята. Білили хату, оздоблювали стіни оселі рушниками, прибирали на подвір’ї. А, вранці святково прибрані вирушали в церкву. Цього дня розговлялись мандриками (пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру). Чому ці пампушка називали мандриками? Вважалось, що їх назва походить від того, що святі Петро і Павло, мандруючи по світу їли «мандрики». Після свята зозуля вже не кувала, селяни казали, що вона подавилась мандриками. В легенді розповідається, мовби зозуля вкрала мандрик у апостолів Петра і Павла і за це її Бог покарав. Але, якщо після Петра ви почули, що зозуля кує, то за народним віруванням, вона віщує нещастя.
Підготував: Сергій Черняков, «Європейська Україна».