Уявіть собі Південний Буг, що раптом перетворився на Ґанґ. Уявіть собі українське село, що раптом перетворилось на місце паломництва. Уявіть гори, що раптом з’явилися на Поділлі. А тепер уявіть собі трипільців, які туди приїхали і радіють життю, як індуси: незважаючи ні на що, на радість богам та один одному. Вітаємо вас на фестивалі етнічної музики та ленд-арту «Шешори-2008. Багатоголосся».
Цього року фестиваль зібрав ще більшу кількість людей та духів. Казали, що там зібралося близько двадцяти тисяч люду, а скільки було духів – підрахувати не вдалося нікому. Гульня тривала практично цілодобово: тільки близько шостої ранку усе трохи затихало, але вже за півгодини продовжувалося з новою силою. З 10-ї години розпочиналися майстер-класи, і тут уже було не до затишшя. Художні забави, ляльки-мотанки, танці народів світу, гончарство, українські та єврейські витинанки, спів, хороводи, екскурсії, розписи по всьому, що піддається розпису, кіно – ось неповний список того, що відбувалося з ранку до ночі.
Ну і, звичайно ж, музика. Щовечора збиралися біля сцени і танцювали. Танцювали так несамовито і безсоромно, що тітонька Маня із сусіднього під’їзду скала б: «Ой! Шо ж це робиться. Ви ж собі ноги поламаєте». Але не поламали…
Дуже приємними виявились твори ленд-артхудожників. Скільки людей фотографували ці роботи – не перелічити, як і зірок у подільському небі. Художники довели, що людина, природа і мистецтво – єдині, і їх розділення веде до руйнування кожної із цих позицій. Лише у єднанні ми стаємо найсильнішими.
Про це говорять і народні майстри, і продавці книжок у містечку майстрів. Не знаєш, де взяти грошей або як що виміняти у цих людей на їх крам, бо дуже хочеться мати у себе речі, зроблені не машиною і не на конвеєрі, а людиною і руками, саме тоді вони стають живими і огортають тебе цим життям. І подарунки з «Шешор» везеш саме ті, що зроблені в майстернях, а не куплені у сувенірній крамниці, де людям все одно, що продавати – аби купували і платили гроші.
Згадайте концерти, наприклад, на майдані Незалежності. Що ми бачимо? А те, що люди, прийшовши туди, раптом із особистостей перетворюються на натовп. Чи раді ви за них? Чи хочеться вам любити їх тоді? Тут же маємо геть протилежну ситуацію. Люди залишаються людьми і зберігають свою індивідуальність, незважаючи ні на що.
Отже, об’єднаймось заради себе самих наступного року на фестивалі «Шешори-2009».

Автор: Андрій Пясецький
Джерело: «Народне слово», http://www.slovo-unp.com/