реклама партнерів:
Головна » Львівщина. Болотяний фест

Львівщина. Болотяний фест


Коментарі: 0 КУЛЬТУРА

Допомога проекту Європейської України - благодійний внесок
ваша підтримка важлива для незалежного видання
стань патроном
“Болотяним”, “босяцьким” етнофестом охрестили учасники та гості “Підкамінь-2008”.
Заплановану музичну, літературну, ремісничу програму доповнили ще три чи не найголовніші герої свята – злива, багнюка та град, який вирішив розім’яти спини відпочивальникам. Лише останній фестивальний день потішив усіх сонячною погодою. На підготовку фестивалю пішло близько півмільйона гривень, а його учасниками стали близько 10 тисяч людей.

Буде чи не буде?
Ото питання!

Відбудеться чи не відбудеться, їхати чи не їхати на фестиваль? Ці питання цілий тиждень мучили етноманів. Але вони вирішили, що не дозволять дощовій погоді зіпсувати свято, запаслися гумаками, дощовиками - і попрямували на фестиваль. Мальовниче селище Підкамінь, що у Бродівському районі Львівської області, на три дні заполонили фестолюби різного віку, статку, стилю. На одному фестивальному полі зібралися молоді сім’ї (деякі з маленькими дітками), неврівноважені підлітки, місцеве населення, для якого шоу поза сценою було цікавішим та дивнішим, ніж на ній… Найстильнішою “фішкою” фестивалю стали вишиванки в поєднанні з гумаками, а улюбленою забавою - бої, танці та купання в багнюці.

Тих, хто відважився поїхати в епіцентр етнодрайву, в першу чергу цікавило, чи виконавці такі ж сміливі, як і вони. Виявилося, що такі ж! Більшість запрошених артистів не лише завітали на свято, а й нарівні із слухачами жили у наметах, місили гумаками багнюку та відривались під музику своїх зіркових колег. “Те, що тут нема розмежування артист-слухач, усі мають однакові права і умови проживання, якраз і вирізняє цей фестиваль з-поміж інших, - зауважила Олена Грозовська, солістка гурту “Сонцекльош”. – Хочемо зняти кліп у цій багнюці. Не гарантуємо, що нам це вдасться, але спробуємо”.

Дискомфорту додавала не лише негода, а й відсутність нормальної дороги, численна реклама, яка своїми банерами, кульками, кепками та листівками перетворювала навколишню природу на рекламні щити. Не бракувало й травм. На щастя, переважно несерйозних: порізи, розбиті голови, отруєння...

Фестивалили старі,
малі і ненароджені

Домівкою на три дні для місцевої малечі та дітей, які приїхали на фестиваль з батьками, став “підкаменський” дитячий майданчик, який працював з 11 ранку аж до останньої дитини, яку мали забрати батьки. А робили вони це подекуди і після півночі. Можливість побавитися в різноманітні ігри, взяти участь у конкурсах і отримати за це призи, іграшку або книжку, послухати казок від майстра в цій справі Сашка Лірника, помандрувати у невеличку екскурсію Підкаменем, а на десерт - ще й подивитися українські мультики зацікавила понад 80 дітей віком від трьох до 15 років. Розважали та стежили за їх безпекою семеро волонтерів.

Не всі батьки відважилися залишити своїх дітей у чужих руках, тож няньчилися і танцювали разом з ними. Усміхнені татусі, на спинах яких гордо сиділи дітлахи, мами із немовлятами на руках на фестивалі були не рідкість. Не бракувало й майбутніх мам, які мужньо долали грязьові барикади й веселились на фестивалі.

Літ-арт-процес почався
з андеґраунду

Найбільше труднощів завдала погода учасникам літературних акцій та нечисленним ремісникам, які просто неба показували майстер-класи та продавали свої творіння. Їхня “робота” розпочиналася тільки тоді, коли стихав дощ. Літературна майстерня від кав’ярні “Кабінет” “відчинилася” в суботу. А першого дня літмитці пішли в андеґраунд: заховалися від дощу в лісі біля наметів і там у неформальній обстановці репрезентували свої творіння. Офіційну частину дійства розпочала мережева гутірка українських поетів Sevama, а продовжила зустріч із молодим митцем, автором мелодійних сонетів Олександром Фразенком, яка плавно переплелася із репрезентацією творчості Юрком Кучерявим, організатором літчастини фестивалю. Недільна літературна програма складалася із музичної та поетичної частин. З публікою зустрілися легендарний Дмитро Добрий-Вечір, лідер гурту “Вій”, та харизматичний Місько Барбара (“Мертвий півень”). Власне літературну частину представляли дві талановиті поетеси – Галина Гевків та Мар’яна Савка.

По сусідству
із психіатричною лікарнею...

Недільного ранку фестивальники повитягали із рюкзаків останній чистий одяг або нашвидкуруч попрали заляпані багнюкою речі і разом із місцевими мешканцями попрямували на Службу Божу у монастир “Походження Дерева Хреста Господнього”. Монастир має спільну стіну із психіатричною лікарнею, тож навіть стоячи на службі перед церквою, а не всі бажаючі змогли поміститися всередині, можна було зловити на собі погляди усміхнених, хоч і хворих людей, що зацікавлено спостерігали за всіма через вікна, привітно махали руками та жестами намагалися розповісти історії свого життя. Старенький монастир - далеко не в найкращому стані. Вежа, що загрозливо похилилася в напівпадінні, вже багато років чекає на капітальний ремонт… Дехто з фестивальників підходив і пропонував допомогу.

Приємно вразило ставлення місцевих бабусь до фестивальників. Вони щиро цікавилися, чи їх не затопило, чи не змокли, бідкалися, що ті не прийшли ночувати до них додому, де тепло й сухо, радили, де найкраще погуляти, які місця побачити...

У багнюку –
із піснею на вустах

Найочікуванішу музичну частину фестивалю не зіпсували ні зливи, ні відсутність дороги, яку розмили дощі. Музиканти добиралися як могли: хто фірою, як гурт “Русичі”, а хтось джипом, запряженим у трактор, як улюбленці публіки “Воплі Відоплясова”. Під час концерту в п’ятницю злива не стихала, але гуртам “Тарута”, “Русичі” та “Юркеш” вдалося заволодіти душами фестивальників, які в ритм дощу і музики відтанцьовували шалені танці та створювали справжні грязьові водограї. На другий день публіку ставили на вуха “Чоботи з бугая”, “Бурдон”, “Сонцекльош”, “ДримбаДаДзига” та “ВВ”. А в неділю публіку розважали гурт мандрівних дяків “Вертеп”, “Дивні”, “Вій”. Гуцульське божевілля в музичній обробці забезпечила “Підкаменю” “Перкалаба”. А “Мертвий півень” поставив красиву і стильну крапну у триденному болотяному фесті. У зв’язку із трауром за жертвами Скнилівської трагедії офіційного закриття фестивалю не було.

Фото Маркіяна ЛИСЕЙКА, с. Підкамінь, Бродівський р-н, Львівська обл.
На фото: Ось воно – “фірмове” обличчя фестивальника на “Підкамені-2008”.
Оксана ЗЬОБРО
Джерело: «Високий замок», http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=66674






Модуль не активізовано (module is not installed)

Останні новини

12:18
20-Груд-2024
Московською ракетою пошкоджено в Києві унікальну пам’ятку національного значення — Миколаївський костел
Вранці 20 грудня внаслідок чергової російської ракетної атаки в Києві пошкоджено унік
17:01
18-Груд-2024
Соратники з Чернігівщини про В’ячеслава Чорновола
«Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й
20:30
15-Груд-2024
Армія Північної Кореї здійснила масовану атаку позицій ЗСУ біля міста Суджа
14 грудня вперше в історії армія Північної Кореї здійснила масовану атаку позиції ЗС
19:19
14-Груд-2024
Європейський суд з прав людини про заборону носіння георгіївської стрічки в Україні
12 грудня 2024 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «Б
20:28
13-Груд-2024
Війна за війну
Як тільки «перестануть стріляти», незалежно від того буде це тимчасова заморозка чи с
22:35
12-Груд-2024
Європейська "дипломатична вісімка"
Європейська "дипломатична вісімка" - новий неформальний майданчик співробітництва між
Усі новини