Чернігівщина. Старший лейтенант Андрій Коляденко врятував потопаючого чоловіка. Фото.
Нещодавно на ім'я начальника Головного управління МНС у Чернігівській області полковника служби цивільного захисту Анатолія Шаповала надійшов лист-подяка від подружжя Володимира і Людмили Михер з с. Патюти Козелецького району.
- Звертаюсь до Вас зі словами щирої вдячності щодо Вашого працівника інспектора Козелецького райвідділу ГУ МНС в області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Коляденка Андрія Володимировича. 20 липня 2008 року я знаходився на відпочинку з дружиною на березі річки Десна в с. Рудня Козелецького району. Близько 18 години перед тим, як їхати додому, ми вирішили покупатись. Коли я відплив від берега, мені раптом з незрозумілих причин стало зле і я почав захлинатись. Течією мене все далі відносило від берега. Дружина намагалась допомогти, але це їй не вдавалось.
На щастя, поряд з нами на березі відпочивав Андрій Коляденко, який побачив, що я тону і відразу кинувся на допомогу та врятував мені життя. Завдяки вмілим діям та професіоналізму Вашого працівника, моя дружина не залишилась без чоловіка, а неповнолітня дитина без батька.
Того недільного дня події розгортались таким чином. Інспектор державної інспекції цивільного захисту і техногенної безпеки Козелецького райвідділу МНС у Чернігівській області старший лейтенант служби цивільного захисту Андрій Коляденко із друзями відпочивав на березі річки Десна. Поруч купались відпочиваючі. Через деякий час Андрій почув несамовиті крики про допомогу. Це кричала дружина Володимира Михера - Людмила. Андрій відразу зрозумів, що хтось потрапив у біду. Глянувши на річку, метрах в десяти від берега він побачив потопаючого чоловіка. Не роздумуючи ні хвилини, рятувальник кинувся у воду. Підпливши до Володимира, Андрій схопив його за руку, щоб витягнути на мілину, проте чоловік хапався за нього і тягнув на дно, що могло призвести до неминучої загибелі обох. Тоді Андрій вирвався і пірнав під Володимира, виштовхуючи до берега. Через кілька хвилин знесилені чоловіки дістались мілини.
На жаль, наша реальність така, що жоден з відпочиваючих, які були на березі і бачили боротьбу за життя двох чоловіків, навіть не спробували їм допомогти. Мабуть згадали старе прислів'я, що рятування потопаючих, діло рук самих потопаючих.
- Звертаюсь до Вас зі словами щирої вдячності щодо Вашого працівника інспектора Козелецького райвідділу ГУ МНС в області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Коляденка Андрія Володимировича. 20 липня 2008 року я знаходився на відпочинку з дружиною на березі річки Десна в с. Рудня Козелецького району. Близько 18 години перед тим, як їхати додому, ми вирішили покупатись. Коли я відплив від берега, мені раптом з незрозумілих причин стало зле і я почав захлинатись. Течією мене все далі відносило від берега. Дружина намагалась допомогти, але це їй не вдавалось.
На щастя, поряд з нами на березі відпочивав Андрій Коляденко, який побачив, що я тону і відразу кинувся на допомогу та врятував мені життя. Завдяки вмілим діям та професіоналізму Вашого працівника, моя дружина не залишилась без чоловіка, а неповнолітня дитина без батька.
Того недільного дня події розгортались таким чином. Інспектор державної інспекції цивільного захисту і техногенної безпеки Козелецького райвідділу МНС у Чернігівській області старший лейтенант служби цивільного захисту Андрій Коляденко із друзями відпочивав на березі річки Десна. Поруч купались відпочиваючі. Через деякий час Андрій почув несамовиті крики про допомогу. Це кричала дружина Володимира Михера - Людмила. Андрій відразу зрозумів, що хтось потрапив у біду. Глянувши на річку, метрах в десяти від берега він побачив потопаючого чоловіка. Не роздумуючи ні хвилини, рятувальник кинувся у воду. Підпливши до Володимира, Андрій схопив його за руку, щоб витягнути на мілину, проте чоловік хапався за нього і тягнув на дно, що могло призвести до неминучої загибелі обох. Тоді Андрій вирвався і пірнав під Володимира, виштовхуючи до берега. Через кілька хвилин знесилені чоловіки дістались мілини.
На жаль, наша реальність така, що жоден з відпочиваючих, які були на березі і бачили боротьбу за життя двох чоловіків, навіть не спробували їм допомогти. Мабуть згадали старе прислів'я, що рятування потопаючих, діло рук самих потопаючих.
Джерело: Сергій Дударєв, перший заступник начальника ГУМНС України у Чернігівській області.