Визнання Росією незалежності Південної Осетії й Абхазії пробудило до життя сили, які притихли після того, як РФ потопила в крові прагнення до самостійності Чечні.
Опозиція Інгушетії розглядає ймовірність звернення до світової спільноти з проханням про вихід із Російської Федерації. Керівник оргкомітету загальнонаціонального мітингу протесту Магомет Хазбієв заявив: “Необхідно просити Європу чи Америку, щоб нас від’єднали від Росії”.
Краще зрозуміти закономірність останніх подій на Кавказі “Газеті” допоміг директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко.
– Наскільки дії опозиції Інгушетії пов’язані з конфліктом у Грузії та визнанням Москвою незалежності Абхазії та Південної Осетії?
– Дії Москви щодо Грузії, а насамперед визнання двох сепаратистських держав – це подія, яка викликає ланцюгову реакцію. Росія показала, що для неї не існує такого фундаментального принципу міжнародного права, як недоторканність кордонів і територіальна цілісність держав. Однак Кремль не врахував, що й сама РФ не є цілісною державою. На її території закладено значний потенціал сепаратизму, причому настільки потужного, що він готовий відстоювати свої права зі зброєю в руках. Це те, що ми спостерігали протягом десяти років у Чечні. Є й інші народи Кавказу, які мають бажання жити самостійно. Тому ситуація з Інгушетією не випадкова.
– Чим може обернутися для Росії подальший розвиток таких подій? Адже, як ви сказали, у Федерації все зовсім не спокійно.
– У перспективі можна навести безліч сценаріїв. Один із них – власне осетинський. Нині Москва створює для осетинів державу й цим закладає бомбу сповільненої дії, яка обов’язково вибухне. Мине певний час, ситуація зміниться, осетинці відчують смак незалежності, смак держави, нехай і не пов¬ністю визнаної. Але ж більшість осетинів мешкає в Північній Осетії, на території Росії. Тому коли південноосетинці відчують волю, це почуття перекинеться на Північну Осетію. Населення останньої також захоче жити в незалежній державі разом зі своїми братами. Я впевнений, в такому разі виникне конфлікт за об’єднання Осетії в одну державу, а це вже буде виклик територіальній цілісності Росії.
Москва дивуватиметься: як це так, ми проливали за них кров, а тепер вони відділяються? Проте осетини ніколи не будуть своїми в Росії, вони завжди залишатимуться національною меншиною, ставлення до якої буде таке саме, як і до всіх “осіб кавказької національності”. Це стосується й інших місцевих народів.
– Яка ймовірність того, що Інгушетія все ж досягне свого?
– Про визнання її незалежності немає й мови. Поки що такі заяви робила лише опозиція, а вона не має права вирішувати долю держави. Однак ці події показують, що є потенціал, причому Кавказ ним переповнений.
Ситуація на цих територіях і надалі дестабілізуватиметься. Кількість народів, які живуть на Кавказі, – колосальна. Якщо кожному з них дати свою державу, то їх буде близько сотні. Деякі народи – це два-три села. Особливо в Кабардино-Балкарії й інших подібних місцевостях, де народ – це кілька сотень людей. Це надзвичайно небезпечний прецедент, запущений Росією, який матиме для неї дуже сумні наслідки.
– Як, на вашу думку, відреагує на такі події світова спільнота?
– Неоднозначно. Поки що, звісно, ніхто не робитиме жодних заяв. Однак варто звернути увагу й на те, що росіяни втратили свій козир. Після подій у Грузії Кремль уже не зможе використовувати апеляцію до міжнародного права та принципів територіальної цілісності. Тобто змога нібито й існує, але цього ніхто не почує.

Розмовляла Галина Терлецька
Джерело: «Львівська газета», http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/09/02/33897/