2 вересня цього року у Міжнародному Суді в Гаазі розпочалися слухання у справі про делімітацію кордонів між Україною та Румунією.
Головним предметом розгляду є статус острова Зміїний. Адже саме від статусу Зміїного і залежатить, де буде проходити морська лінія кордону між державами і ті наслідки, які з цього випливають.
Острів - це не завжди острів
Румунія апелює до того, що острів Зміїний зовсім ніякий не острів, а лише скеля, яка непридатна для проживання та господарської діяльності. Україна, на думку румунської сторони лише імітує господарську діяльність на острові. Якщо Зміїний не є островом, то відтак, Україна не має права на прилеглі територіальні води і, оскільки, вони знаходяться в межах континентального шельфу Румунії, то за нормами міжнародного права мають відійти до неї.
Українці розглядають Зміїний як острів, що цілком придатний для проживання там людей. У лютому 2007 року Верховна Рада присвоїла селищю, що розташоване на цьому острові назву Білий і включила його до реєстру населених пунктів України. А через декілька місяців Українська православна церква Московського патріархату заявила про наміри побудови на острові православного храму, нібито, за вимогою віруючих жителів острова. Зараз на Зміїному проживають декілька десятків людей. Як правило, це працівники маяку, вчені та прикордонники.
Острів має дивну історію. Згадується він ще у давньогрецьких літописах під назвою острова Посейдона. Таку назву він отримав, бо знаходився під постійним впливом сильних вітрів. В різні часи острів належав різним державам. Під час перебування під владою Російської імперії тут, навіть, хотіли створити ізолятор для вражених чумою людей. Але згодом від цієї ідеї відмовились. Між двома світовими війнами острів був румунським, а після другої світової відійшов до СРСР разом із Бессарабією. Радянська Влада почала розглядати острів як стратегічно важливий об'єкт. Острів був серйозно оснащений засобами ПВО. У 1970-хх роках на острові жило близько 140 людей, які головним чином обслуговували військову базу.

Або наш острів, або ваша скеля
Після розпаду Радянського союзу Румунія почала висувати територіальні претензії Україні стосовно приналежності острова. Та перспективи вступу Румунії до Європейського союзу та НАТО змусили її визнати правомірність належності острова Україні. Справа в тому, що держави-кандидати на вступ до євроатлантичних структур не повинні мати ніяких територіальних суперечок зі своїми сусідами. Цього вимагають правила прийому до цих організацій. У 1997 році було підписано українсько-румунський договір, в якому серед іншого румунська сторона визнавала кордони між державами встановлені 1961 року.
Незалежна Україна почала по-іншому ставитись до острова, ніж радянський уряд. Острів було оголошено демілітаризованою зоною. До 2002 року з острова було вивезено всю військову техніку та ліквідовано бази ПВО. Острів почав розглядатися більше з господарської та наукової точки зору. Висувалися, навіть, ідеї щодо розведення на острові мідій.
Ситуація змінилася, коли на шельфі біля острова було знайдено поклади нафти та газу. За оцінками експертів, біля Зміїного "заховано" 10 млн. тон нафти та 10 млрд. кубометрів газу. Починаючи з цього часу, румуни почали висувати нові територіальні претензії до України. На цей раз не стосовно належності самого острова, а стосовно належності шельфу прилеглих до Зміїного територіальних вод. Територіальний шельф на думку румунської сторони має
належати Румунії, бо острів Зміїний зовсім ніякий не острів, а лише "скеля". А за нормами міжнародного права володіння скелею не дає державі права на володіння прилеглим шельфом та територіальними водами.

Україна може програти, а може і сильно програти
Переговори між двома країнами зайшли у глухий кут і в 2004 році Румунія звернулася до Міжнародного суду ООН в Гаазі. Перше слухання призначили через чотири роки. У 2008 році напередодні Бухарестського самміту президент України Віктор Ющенко заявив, що Україна визнає будь-яке рішення суду. І це не дивує, адже держава, що прагне інтегруватись до євроатлантичних інститутів не може не поважати рішення міжнародних інстанцій. Практика розгляду Міжнародним судом суперечок свідчить, що це дуже довга справа. Деякі позови суд розглядає десятиліттями. Тому сподіватися на швидке розв'язання "справи Зміїного" не варто.
Стосовно вердикту суду висловлюються різні, прямо протилежні думки. Так колишній головнокомандувач військово-морськими силами України Володимир Бескоровайний впевнений, що рішення буде на користь України і острів Зміїний буде визнаний судом островом. "У сусідів завжди буде непорозуміння стосовно межі. Теж саме і в цьому випадку. Насправді острів Зміїний завжди був заселеним ще з середніх віків. Таким чином, казати про те, що Зміїний не острів, а скеля не має сенсу." - говорить він.
Він вважає некоректними претензії Румунії, оскільки вона разом з усіма країнами підписала у 1950-хх роках Гельсінську угоду про визнання існуючих кордонів із сусідами. "Вважаю, що тільки на основі підписаних міжнародних документів в України достатньо великі шанси виграти даний суд." – зауважив Володимир Бескоровайний.
Проте, не всі налаштовані так оптимістично. Більш скептично ставиться до даного питання експерт центру геополітичних проблем та євроатлантичної співпраці Чорноморського регіону "Номас" Павло Лакійчук. Дослідник вважає, що Румунія має певні переваги перед Україною, бо є членом Європейського союзу та НАТО. "Цього достатньо, щоб Міжнародний суд ставився до позову Румунії більш серйозно, ніж до позову України" - говорить Лакійчук.
Аналізуючи попередні вироки Міжнародного суду, можна зробити висновок, що вони в більшості випадків є компромісними. Тобто враховують інтереси обох сторін. А, враховуючи те, що Україна до Румунії ніяких претензій не має, то, навіть, компромісне рішення буде не на користь Україні, бо доведеться йти на якісь, хоч і невеликі, але поступки. Україна виграє лише тоді, коли буде визнано законним статус-кво. В такому випадку вона просто нічого не втратить.

Статус острова визначає чиї нафта та газ
Ціною питання в даній суперечці є великі поклади нафти та газу, що Були знайдені в 40 кілометрах від острова. Ні в кого немає сумнівів, що саме за них веде боротьбу румунська влада. І Румунія і Україна відносяться до тих країн, що не можуть повною мірою забезпечити свої потреби у енергоносіях самостійно. Україна купує російський газ в цьому році за ціною 179,5 долара за один кубометр. За даними дослідників-геологів поклади газу біля Зміїного сягають 10 мільярдів кубометрів. Якщо помножити цю суму на ту ціну, яку платить Україна за російський газ, то виходить, що біля Зміїного лежить 1 трлн та 795 млрд доларів. Сума вражає, навіть, якщо не брати до уваги те, що в майбутньому ціна на газ зросте і, що крім газу шельф Зміїного багатий ще й на нафту. Звісно, частина коштів піде на видобуток, але і без них прибутки будуть великі.
Суперечка навколо Зміїного - це, перш за все, конфлікт економічних інтересів двох держав, а не проблема визначення кордону між ними. Існує багато країн, що не мають чітко визначеного морського кордону між собою і між ними не виникають суперечки з цього приводу. Втрати України у цьому питанні дуже сильно вдарять по її і без того враженій енергетичній безпеці та завдадуть серйозної шкоди національній економіці. Україна просто зобов'язана виграти цей суд.

До автора можна звернутися за адресою: tkvf@ukr.net
Іван Мозговий. INTV, http://www.intv-inter.net/news/article/?id=57743970