Росія дебатує із Заходом на щорічному засіданні Генеральної Асамблеї ООН. Увага багатьох оглядачів прикута до міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. В останні кілька місяців його роль зазвичай спокійного та непомітного дипломата змінилася на агресивнішу, безкомпромісну позицію.
У графіку Сергія Лаврова у ці дні – близько 50 двосторонніх зустрічей в кулуарах Генеральної Асамблеї ООН. Серед них, зокрема, відбулася і розмова з державним секретарем США Кондозілою Райс у той час, як двосторонні взаємини між країнами дуже загострилися. Лише тиждень перед тим Райс звинуватила Москву у продовженні агресивної поведінки, започаткованої в серпні вторгненням до Грузії.
Зі свого боку, Лавров воліє розглядати як агресора Вашингтон, як це прозвучало в його щорічній промові 1 вересня.
«Намагання (США – ред.) жити в своєму однополярному світі тривали надто довго. Це умови, що є надто небезпечними для всіх. І ми бачимо прояви цього в антиросійських провокаціях, включно з агресією Грузії проти Південної Осетії. Я переконаний, що практика підтримки держав-клієнтів та режимів-васалів, яка дискредитувала себе, не повинна повертатися до життя», – заявив тоді Сергій Лавров.

Раніше його сприймали як «білу ворону»
У путінську добу жорсткої кремлівської верхівки у міжнародних політичних і дипломатичних колах у 58-річному Лаврові часто вбачали таку собі «білу ворону» – високопоставленого витонченого кар’єрного дипломата, що використовував інтелект і логіку, радше ніж брутальну риторику, для просування російських зовнішньополітичних пріоритетів.
Сергій Лавров закінчив престижний московський Інститут міжнародних відносин (МҐІМО) 1972 року і почав дипломатичну службу в Шрі-Ланці. Далі були різні пости в радянських місіях в ООН і МЗС. 1994 був призначений російським послом в ООН. Саме тоді він вперше став широко відомим у колах міжнародної дипломатичної еліти. Імпозантна постать. Володіє англійською, французькою мовами, а також мовою сингала, якою розмовляють у Шрі-Ланці. 2003 року був одним із найбільших опонентів планів вторгнення США до Іраку.
Та 5 років по тому, Лавров, якого Путін призначив міністром закордонних справ 2004 року, став одним із перших, хто виступив на захист російської війни проти Грузії як, начебто єдиного способу протидії «агресії Грузії проти Південної Осетії». Він постійно проводить паралелі між визнанням Москвою незалежності Південної Осетії та Абхазії з визнанням Заходом незалежності Косова.

Вдався до брутальної англійської лайки
Погіршення взаємин із Заходом через Грузію дало Лаврову привід постійно робити звинувачення в бік країн-критиків. Тепер із питань розширення НАТО, американської системи протиракетної оборони Сергій Лавров представляє свою країну з невластивою йому раніше безкомпромісністю, войовничістю і риторикою.
Але багатьох дипломатів, які знали спокійного російського дипломата, найбільше шокувала інформація про те, що у гострій телефонній розмові щодо Грузії зі своїм британським колегою Дейвідом Мілібандом Лавров вдався до брутальної англійської лайки. Це більше нагадує мовний стиль Путіна, ніж Лаврова, якого знали раніше. Пізніше Лавров визнав, що вжив це слово, але пояснив, що воно стосувалося не Мілібанда, а президента Грузії. Що ж, часи змінюються, і люди змінюються разом із ними.

Олекса Семенченко
Джерело: «Радіо Свобода», http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1291568.html