У неділю на центральній площі Жовкви гостей частували галушками з маком та самогоном. Так жовківчани святкували 405-ту річницю надання місту Магдебурзького права.
А 640 років тому у літописах вперше згадали село Винники – саме його у 1603 році Станіслав Жолкевський “перехрестив” на свою честь. Історики припускають, що саме у Жовкві, або у селі Туринка, у якому жили Жолкевські, поки не збудували замок, народився Богдан Хмельницький.
Звідси у 1707 році Іван Мазепа відсилав посланця до Саксонії, аби заручитись підтримкою шведського короля. Сьогодні Жовква має статус Державного історико-архітектурного заповідника – у цьому невеличкому містечку понад півсотні архітектурних пам’яток.
Жовква розташована на шляху Львів-Варшава, тому тут завжди багато туристів. За словами мера міста Євгена Янушевича, за рік Жовкву відвідує понад 30 тисяч туристів. Якщо раніше це були переважно поляки, то тепер приїжджають німці, данці, італійці...
Для львів’ян відвідини Жовкви – чудовий маршрут вихідного дня. Півгодини автомобілем – і ви на місці. Зручно добиратись і автобусом – за п’ять гривень доїдете майже з центру Львова (з вулиці Куліша) майже у центр Жовкви. Навіть якщо захочете заблукати у Жовкві – не вийде, адже кінцева зупинка маршруток – з тильного боку Домініканського монастиря. Він привертає увагу обдертими зовнішніми стінами, зате всередині уже майже закінчили реставрацію. Якщо вдасться потрапити в храм – побачите унікальні фрески та іконостас.
Хвилина ходьби від Домінікан – і ви уже на площі Вічевій (колишня Ринкова). Жовква збудована за принципом “ідеальних міст” доби Ренесансу – велика центральна площа, довкола якої розташовані усі “важливі” будівлі. Тут перетинались і всі шляхи, які вели в місто.
“У Європі дуже мало таких міст, як Жовква. Тут на центральній площі скупчені і інститути влади, і духовні центри, і житлова забудова. Центральна частина оточена оборонними мурами, – каже Євген Янушевич. – Для нас важливо від реставрувати архітектурні пам’ятки, але в той же час мусимо думати про підготовку до опалювального сезону, збільшення кількості робочих місць, будівництво нової школи та ще одного дитсадка... Тобто мусимо дбати про розвиток міста, про відкриття нових підприємств, залучення інвестицій. Для мене ідеальне місто – те, де люди живуть спокійно і не хвилюються, де взяти гроші на хліб насущний”.
Кілька років тому Вічева площа була відома... величезною ямою. Тут проводили розкопки. Згодом археологи поїхали, а яма так і залишилась незасипаною. Тепер її довели до ладу, залишивши відкритою лише частину стіни – аби показати, наскільки нижчим було старовинне місто. Будинки довкола площі мають вигляд збіднілих аристократів – зовні акуратні, але на капітальний ремонт не мають грошей.
На їхньому фоні замок виділяється розкішною простотою. Донедавна там розташовувалась одна з міських шкіл – лише минулого року учнів переселили в інше приміщення. Зараз тут відділення Львівської картинної галереї, інформаційно-туристичний центр та сувенірна крамничка. У найближчому майбутньому Жовківський замок планують перетворити на готельно-відпочинковий комплекс.
Відразу за замковими мурами – міський парк, через який протікає річка з милозвучною назвою Свиня. Подейкують, що так її обізвав російський імператор Петро І, який напідпитку впав у річку (взимку 1706-1707 років замок був його резиденцією). Тепер шлях Петра І нерідко повторюють місцеві підлітки, які повертаються з дискотеки не вельми тверезі.

На фото: Свого часу Жовківська синагога була однією з найбільших і найкрасивіших у Європі. Кажуть, що равином тут служив предок відомого політика Михайла Бродського. Під час Другої світової війни її зруйнували. З того часу вона не діяла.

Зіновія ВОРОНОВИЧ
Джерело: "Високий Замок", http://www.wz.lviv.ua