Чернігівська церква Михайла і Федора: історія й пам’ятні дати. Фото
Учора, 3 жовтня, в чернігівській церкві Михайла і Федора було храмове свято.
Адже за церковним календарем цього дня вшановують мучеників Михайла, князя Чернігівського, і його боярина Федора.
З історичних джерел нам відомо їх мученицький подвиг. Чернігівський князь Михайло Всеволодович та його боярин Федір відмовилися виконати умови Батия щодо принизливого ритуалу поклоніння вогню та монгольським ідолам. Обоє було жорстоко закатовані й страчені. Вони загинули, але не стали на коліна перед ворогом. Їх мощі поховали в головному чернігівському храмі – Спасо-Преображенському соборі. Невдовзі православною церквою князь Михайло і боярин Федір були канонізовані. На жаль, у 1572 році мощі святих мучеників перенесено в Москву, де вони знаходяться і донині.
В Україні здавна шанували святих мучеників Михаїла і Федора. І особливо пошановували їх в Чернігові. Недаремно, тут знаходиться єдиний в Україні храм Михайла і Федора.
Його будівництво розпочалося у 1801 році поруч з будинком наказного гетьмана Павла Полуботка. Але, у зв’язку із фінансовою скрутою, спорудження церкви завершилося лише у 1806 році. Освячення храму Михайла і Федора відбулося у 1808 році, тобто 200 років тому. Відтоді церква кілька разів перебудовувалася і відповідно змінювала свій вигляд. Проте, найважчі часи припали на неї у радянський період. Як тільки не використовували Божий храм…
На початку 90-их років ХХ століття у церкві знову, як і в давні часи, залунало слово Боже. Храм був переданий релігійній громаді. Нині він належить Українській Православній Церкві Київського патріархату. Минулого року тут відбулося освячення нового іконостасу. Він вирізьблений з дерева, дивовижний витвір створений ніжинським майстром Олександром Кошелем. За словами настоятеля храму, протоієрея Олега Сіренка: «На іконостасі ми бачимо два кольори: золотий і білий, вони символізують небесну чистоту, високі духовні цінності та велич віри». Іконостас оздоблений кетягами калини та дубовим гіллям, а про шлях, який має пройти людина до царства Божого, нагадують фігурки ангелів, Христа і зображені мотиви теми Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Приємно, що оригінальний іконостас створений не лише завдяки пожертвам парафіян храму, а й на кошти чернігівських підприємців Сергія Кнуренка та Михайла Шума.
На жаль, є й проблеми у церкви Михайла і Федора. Необхідно робити ремонт даху, однак коштів обмаль. Цього року представник церковної громади Василь Федорчук у пошуках грошей ходив у різні установи, заходив і до підприємців. Проте, далеко не всі відгукнулися, щоб виділити кошти на ремонтні роботи.
Але приємно, що щодня до церкви йдуть віруючі. Отож і цього святкового дня у храмі Михайла і Федора було людно. Божественну Літургію очолив преосвященнійший єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон. Він у своїй проповіді розповів про подвиг святих мучеників Михайла і Федора, і закликав всіх уподібнюватись до них у сильній вірі та великій любові до Бога і ближніх. Після Літургії був відслужений молебень до святих мучеників Чернігівських.
Адже за церковним календарем цього дня вшановують мучеників Михайла, князя Чернігівського, і його боярина Федора.
З історичних джерел нам відомо їх мученицький подвиг. Чернігівський князь Михайло Всеволодович та його боярин Федір відмовилися виконати умови Батия щодо принизливого ритуалу поклоніння вогню та монгольським ідолам. Обоє було жорстоко закатовані й страчені. Вони загинули, але не стали на коліна перед ворогом. Їх мощі поховали в головному чернігівському храмі – Спасо-Преображенському соборі. Невдовзі православною церквою князь Михайло і боярин Федір були канонізовані. На жаль, у 1572 році мощі святих мучеників перенесено в Москву, де вони знаходяться і донині.
В Україні здавна шанували святих мучеників Михаїла і Федора. І особливо пошановували їх в Чернігові. Недаремно, тут знаходиться єдиний в Україні храм Михайла і Федора.
Його будівництво розпочалося у 1801 році поруч з будинком наказного гетьмана Павла Полуботка. Але, у зв’язку із фінансовою скрутою, спорудження церкви завершилося лише у 1806 році. Освячення храму Михайла і Федора відбулося у 1808 році, тобто 200 років тому. Відтоді церква кілька разів перебудовувалася і відповідно змінювала свій вигляд. Проте, найважчі часи припали на неї у радянський період. Як тільки не використовували Божий храм…
На початку 90-их років ХХ століття у церкві знову, як і в давні часи, залунало слово Боже. Храм був переданий релігійній громаді. Нині він належить Українській Православній Церкві Київського патріархату. Минулого року тут відбулося освячення нового іконостасу. Він вирізьблений з дерева, дивовижний витвір створений ніжинським майстром Олександром Кошелем. За словами настоятеля храму, протоієрея Олега Сіренка: «На іконостасі ми бачимо два кольори: золотий і білий, вони символізують небесну чистоту, високі духовні цінності та велич віри». Іконостас оздоблений кетягами калини та дубовим гіллям, а про шлях, який має пройти людина до царства Божого, нагадують фігурки ангелів, Христа і зображені мотиви теми Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Приємно, що оригінальний іконостас створений не лише завдяки пожертвам парафіян храму, а й на кошти чернігівських підприємців Сергія Кнуренка та Михайла Шума.
На жаль, є й проблеми у церкви Михайла і Федора. Необхідно робити ремонт даху, однак коштів обмаль. Цього року представник церковної громади Василь Федорчук у пошуках грошей ходив у різні установи, заходив і до підприємців. Проте, далеко не всі відгукнулися, щоб виділити кошти на ремонтні роботи.
Але приємно, що щодня до церкви йдуть віруючі. Отож і цього святкового дня у храмі Михайла і Федора було людно. Божественну Літургію очолив преосвященнійший єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон. Він у своїй проповіді розповів про подвиг святих мучеників Михайла і Федора, і закликав всіх уподібнюватись до них у сильній вірі та великій любові до Бога і ближніх. Після Літургії був відслужений молебень до святих мучеників Чернігівських.
Сергій Черняков, «Європейська Україна».
Світлини автора та із сайту - http://www.pokrova.uacity.com