Візит князя Георгія Юрьєвського, нащадка російського царя Олександра ІІ до Донецька вкотре продемонстрував ментальність донецької влади.
Формально, приводом для відвідин була презентація кіносценарію «Анастасія» (на тему міфічного факту порятунку княгині Анастасії, доньки Миколи ІІ), який був написаний місцевою письменницею. Реакція місцевої влади була більш ніж уважною, крім організації туру Донецькою областю відбулася офіційна зустріч мера Донецька з представником російської монаршої родини.
Мотивацію прес-служби мерії можна зрозуміти, гарна інформаційна подія і згадка про мера поруч зі «Світлійшим князем», що має ніби то підносити його в очах мешканців Донецька. Однак, справа не обмежилася традиційними реверансами, князь висловив задоволення фактом переосмислення радянського минулого та реабілітацією родини Романових. Водночас, коли його спитали про негативну оцінку нинішньою Росією спроб України трансформувати власне бачення історії, Георгій Юрьєвський дипломатично висловився, що не є офіційною особою.

Сподіватися на іншу реакцію від закордонного гостя і не варто було, однак мер Донецька Олександр Лук’янченко вирішив сам прокоментувати свій підхід до історії: «При всій різноманітності міжнародних зв’язків нашого міста, ця зустріч вкотре нагадала нам про наші витоки (виділення наше), про те, хто ми є, бо сьогодні багато хто намагається переписати історію на свій лад. Я вдячний князю за надану нам можливість доторкнутися до історії. Це важлива сторінка як для Донецька, так і для всієї України».

Навіть на перший погляд зрозуміло, що витоки представників місцевої влади в Донецьку полягають у комсомольській та партійній лінії, яка привела їх до владного ресурсу, змінюючи лише назви партій та блоків, але не сутність.

Багаторазові спроби донецької міськради апелювати до подій радянської історії, історії Російської імперії, свідчать лише про одне – про відсутність власного бачення і холуйське запозичення нинішньої російської політично-історичної риторики, в межах якої можуть існувати Сталін і Микола ІІ Романов, Іван ІІІ Грозний і генерал Власов.

Така криза самоідентичності місцевої влади викликана насамперед необхідністю власної історії, яку з одного боку, невигідно виводити зі «славного» партійного минулого. А з іншого боку, у влади є намір чітко відокремлювати Донецьк від України та її історії. Попри те, що такі спроби не можуть мати будь-якого серйозного історичного підгрунтя, вони можуть стимулюватися історичними міфами.

Чим обумовлена така зацікавленість місцевої влади, крім зрозумілих інформаційних кроків на підтримку своєї легітимності? Напевно і бажанням показати, що «і ми мовляв Химко люди!», тобто комплексом неповноцінності. Родина Романових не має жодних прямих зв’язків з Донецьком. Навіть більше. Саме завдяки цій родині Донбас став осередком для англійських колонізаторів, які скористалися відсутністю коштів на будуівництво залізниці на Сході та фактично захопили у своє володіння землі і ресурси краю.

Довідка: Кіносценарій «Анастасія» був створений місцевою письменницею Наталею Бірчаковою та словацьким тележурналістом Яном Бірчаком. Це одна зі спроб міфологізації історії про царську родину і княгиню Анастасію. Дія відбувається в Царському селі, Петрограді, Сибіру, у Кремлі, в середовищі російської еміграції в Парижі, в Марсельському порту.

Станіслав Федорчук, соціолог
Джерело: http://www.ngo.donetsk.ua/donsociety/3141