Львів. Міжнародний молодіжний фестиваль аматорського театру «Драбина» ховатиметься в старому місті, у кавярнях, театрах, галереях і клубах
20 – 23 листопада 2008 року у Львові відбудеться V Міжнародний молодіжний фестиваль аматорського театру «Драбина». Фестиваль ховатиметься в старому місті, у кавярнях, театрах, галереях і клубах.
В культурному просторі Львова «Драбина» стоїть осібно. Не тому, що занадто мала чи занадто велика, задовга чи закоротка, вона просто інша.
Фестиваль декларує себе аматорським. У мене це слово на рівні підсвідомості відлунює якимсь противним совєцьким штампом: псевдонародні колективи з беззмістовними виступами, насильно загнана публіка, штучні рухи. На щастя, аматорство «Драбини» – це передусім свобода, дитяча забаганка бути самим собою на сцені й у глядацькому залі, чотирьохденна можливість існувати поза нормами, але не поза мораллю.
Театри «Драбини» практично не піддаються опису. Від жахаючих студентських спроб вилити всю філософію свого геніального «Я» на шокований чи нудьгуючий зал до цілком зрілих цілісних постановок, які дихають майстерністю, вміють передавати настрої й впливати на свідомість.
«Драбина» має кілька нетеатральних щаблин: це літературні читання «Пожежна драбина», фотоперформанси та нічні музичні вар’яції. Цього року вперше після важких спроб зробити щось з незалежним кіно, фестиваль співпрацює з цілком новим проектом “WIZ-ART”. А це означає, що цими днями у Львові таки буде що побачити!
«Драбина» дає безкоштовний вибір: прийти чи не прийти, аплодувати чи плюватися.
Якось так прийнято, що п’ятий фестиваль має відрізнятися від інших, бо ювілейний, а, отже, має бути своєрідним підсумком чогось-там не знати чого. Одним словом пафосним, з червоними килимами, хвалебними промовами, подяками й відзнаками. З технічних причин й ідейних міркувань фестиваль буде позбавлений вищенаведеного переліку, бо, за задумом, «Драбина – V» – це приємна невимушеність осіннього часопроводження, легкий флірт театрів з публікою, тільки неординарні постановки й багато позатеатральних подій.
В культурному просторі Львова «Драбина» стоїть осібно. Не тому, що занадто мала чи занадто велика, задовга чи закоротка, вона просто інша.
Фестиваль декларує себе аматорським. У мене це слово на рівні підсвідомості відлунює якимсь противним совєцьким штампом: псевдонародні колективи з беззмістовними виступами, насильно загнана публіка, штучні рухи. На щастя, аматорство «Драбини» – це передусім свобода, дитяча забаганка бути самим собою на сцені й у глядацькому залі, чотирьохденна можливість існувати поза нормами, але не поза мораллю.
Театри «Драбини» практично не піддаються опису. Від жахаючих студентських спроб вилити всю філософію свого геніального «Я» на шокований чи нудьгуючий зал до цілком зрілих цілісних постановок, які дихають майстерністю, вміють передавати настрої й впливати на свідомість.
«Драбина» має кілька нетеатральних щаблин: це літературні читання «Пожежна драбина», фотоперформанси та нічні музичні вар’яції. Цього року вперше після важких спроб зробити щось з незалежним кіно, фестиваль співпрацює з цілком новим проектом “WIZ-ART”. А це означає, що цими днями у Львові таки буде що побачити!
«Драбина» дає безкоштовний вибір: прийти чи не прийти, аплодувати чи плюватися.
Якось так прийнято, що п’ятий фестиваль має відрізнятися від інших, бо ювілейний, а, отже, має бути своєрідним підсумком чогось-там не знати чого. Одним словом пафосним, з червоними килимами, хвалебними промовами, подяками й відзнаками. З технічних причин й ідейних міркувань фестиваль буде позбавлений вищенаведеного переліку, бо, за задумом, «Драбина – V» – це приємна невимушеність осіннього часопроводження, легкий флірт театрів з публікою, тільки неординарні постановки й багато позатеатральних подій.
До 12 жовтня оргкомітет приймає заявки до участі у фестивалі.
Інформаційний спонсор фестивалю веб-сайт “Європейська Україна”.
Детальніше про фестиваль “Драбина” на сайті - http://www.drabyna.lviv.ua/