Вам доводилось робити з друга мумію, обмотуючи його туалетним папером, стоячи посеред паркувального майданчика одного з торгово-розважальних центрів? Такі дивні забави, спантеличені погляди перехожих, постійний рух думки й ніг — це лише частина класичних “атрибутів” справжнього гравця у квест.
“КВЕСТ по-рівненськи”: Що? Чому? Навіщо?
Квест (від англ. quest — пошук) — жанр інтелектуально-логічних ігор. Гра полягає в розгадуванні різноманітних загадок, пошуку відповідей на запитання, виконанні завдань. Загадки здебільшого на логічне мислення, основані на кількох ключових словах, за якими й можна зрозуміти, яке місце зашифроване. Завдання озвучує організатор або його помічник (агент — тому такі рівні й називаються агентськими). Правильно розгадавши загадки й виконавши завдання, учасники розуміють, де шукати код. Чим швидше команда збере всі коди, тим більше шансів має на перемогу.
“КВЕСТ по-рівненськи” організований в рамках “Проекту адаптації немісцевої молоді” за сприяння Управління у справах сім'ї, молоді та спорту, РММГО “Фундація Регіональних Ініціатив” та міжнародної мережі Encounter у Рівному. Проект покликаний в ігровій формі ознайомити студентів, які погано орієнтуються на вулицях міста з розташуванням установ, закладів культури, харчування спортивних шкіл, інтернет-клубів, бібліотек, медичних та лікувальних закладів та вокзалів.

Профі й новачки: три на три
Купка молоді, яка активно “втупилася” у мобільники на паркувальному майданчику торгово-розважального центру “Чайка”, перехожих не дивує. Підхожу (явно не вписуюсь зовнішнім виглядом — підбори, як би зручно ви на них себе не почували, — не найкраще взуття для квесту), шукаю Сергія (організатора гри та її автора).
— Зачекай трохи, зараз усіх побачу (не відводить очі від екрана свого мобільного — телефон із налаштованим WAP-ом був однією з умов гри), стартують, тоді поговоримо, — чекаю, що ж мені ще лишається. — Ну все — поїхали! Я вас не тримаю...
Учасники розбилися на кілька груп. Тепер “межі” команд помітно краще. Раптово кілька юнаків зриваються й біжать в сторону “Чайки”, за ними інші. Скоса поглядаю у той бік — невже мені теж треба бігти?
— Не поспішай, — зупиняє мене Сергій. — Все одно вони сюди повернуться. Чомусь ніяк не хочуть дочитати завдання до кінця. Інакше б частина команди лишилася тут, а друга — попросила б у мене підказку, де знаходиться друга частина потрібного коду.
Терпляче чекаємо. Сергій розповідає про команди: їх на гру зібралося шість — SilverStone, , FarinHate, Чорний Квадрат, Euroclub та Enighted.
— Тут три старі команди — вони добре знають правила, не раз грали, тому “КВЕСТ по-рівненськи” для них легка гра. Це навіть швидше схоже на розминку перед боєм, — всміхається автор. — Три інші команди — новачки. Ця гра для них перша, після неї стане зрозумілим чи до душі їм квест, чи ні...

Мумія на паркувальному майданчику
На горизонті з’являється юнак. Мовчки киває до Сергія.
— Зроби за допомогою туалетного паперу з людини мумію, тоді я скажу де код, — відповідає Сергій.
Юнак оглядається по сторонах: він один, а мумію треба або щоб хтось робив з нього, або самому робити з когось... На щастя, поряд зупиняється Сашко — суперник у більш дорослих іграх. Зараз вони друзі, тому Сашко швидко перетворює юнака (Антон, капітан команди SilverStone) на справжню мумію.
Завдання виконане, використаний туалетний папір схований у наплічник, код введений і Антон пішов у невідомому напрямку. За ним одна за одною починають з’являтися команди. Сашко авторитетно радить дівчатам, як краще тримати рулон туалетного паперу, щоб він не рвався й швидше розкручувався.
— Десь наші новачки забарилися, — починає нервувати Сергій. — Так можна й не встигнути на наступний агентський рівень.
Але ще кілька хвилин — і молоді команди теж підтягуються.
— Статуя жінки є біля “Марлену”, — чути голос однієї з учасниць.
— От, молодь, — всміхається мені Сергій. Дістає аркуш із завданнями для всіх рівнів і читає, — Поблизу піраміди, де часто збираються КВНщики, шукайте код біля ніг дами. От ти б про що подумала?
— Звісно, про статую біля “Текстильника”, — стає навіть образливо. Я розумію, що в квест на підборах ніхто не грає, але це ще нічого не значить.
— А діти про “Марлен”...
Всміхаюся Сергієві у відповідь. Тепер зрозуміло, чому перепитав — це ще одна спроба перевірити, наскільки зрозумілим є завдання.
— Ну ви тут розбирайтеся, а нам час, — рухаємося до наступного агентського етапу — на майдан Незалежності. Сергій прямує, не відводячи погляду від мобільного — організатор завжди повинен стежити за тим, як команди проходять рівні, щоб бути в курсі й у разі потреби виправити можливі “промахи”.

“Лебеді” поблизу “Поплавського”
Проходимо повз одну з розгублених команд.
— Чого застрягли?
— Шукайте поблизу “зорі світової" в недобудові сексуальних меншин... — бурмочуть учасники.
— Ну і? Подумайте, хто асоціюється із зорею світовою?
— Вчителька...
— А далі...
— Це корпус недобудований РДГУ, — команда практично зривається з місця.
— Цій команді найскладніше, — пояснює Сергій. — Тут усі немісцеві. Якщо в FarinHate всі рівненські і лише один юнак зі Здолбунова, то для Euroclub наше місто чуже для всіх. Але й вони знають, що в РДГУ є недобудований корпус. До речі, треба поквапитися. Уже перша команда взяла корпус і на шляху до парку Шевченка. У нас ще хвилин 20 є, але краще не запізнюватись.
Прискорюємо ходу. Ось уже і майдан. Сергій каже, що кілька хвилин ми ще маємо — віддихатися. Але кілька хвилин трохи затягуються. Хвилюватися починає й автор гри. Знову перевіряє на мені зрозумілість завдання: вам допоможе танок маленьких лебедів (з балету Чайковського) із 3-4 чоловік поблизу бронзової фігури чимось схожої на Поплавського.
— Хіба не ясно, що то Шевченко? Його ж у народі, як і Поплавського, бетменом називають...
— Чесно? — трохи ніяковію я. — Я чомусь про драмтеатр подумала...
Від висловлювання Сергія мене рятує телефонний дзвінок.
— Уявляєш, Антон зараз мучить орла біля обласної бібліотеки. У нього асоціації спрацювали: якщо Поплавський — значить юний орел.
Мені стає легше. По-перше, не одна я зразу не здогадалася, а по-друге, приємно, що одразу не здогадався і досвідчений гравець. Але про це довго думати не видається можливості, адже на майдані з’являються хлопці з FarinHate, танцюючи “маленьких лебедів”... Стримати усмішку просто неможливо. За кілька хвилин прибігають аксакали , а згодом і дівчата з Enighted. Зізнаюся, їх лебеді виглядали найорганічніше.
— У квесті дуже важлива роль капітана. Якщо є кілька версій, то саме капітан має вирішити, яку перевіряти, чи розділити команду, щоб перевірити кілька одночасно, — це так Сергій пояснив, чому розділилися. — Загалом квест — це така гра, де учасники можуть долучатися або покидати команду в процесі. От дивись, було двоє на початку, а на майдан прийшли уже втрьох. Тепер мені цікаво, як Антон завдання виконає. Адже їх має бути не менше трьох, а він один...

Солодощі, банк, сходинки та фініш
Перехопити когось із учасників вирішую на наступному рівні — поблизу обласного шкір-вендиспансеру. Помічаю дівчат із Enighted, помах рукою в знак вітання мені й коротке питання про інші команди. Чесно кажу, що нікого не бачила, нічого не знаю (правда ж, нічого не знаю, бо на відміну від учасників вперто відмовляюся бігати). На очі потрапляють “Чорний квадрат”. Хлопці, напевно, трохи загубилися, адже текст загадки, а точніше підказки, яка з’явилася за п’ятнадцять хвилин від початку рівня, й справді міг видатися двозначним: “Шукайте потрібну будівлю поблизу солодощів і банку”. От команди й обшукували всі сходинки поблизу Драмтеатру, зваживши на Ерсте банк і зовсім забувши про будівлю Надра банку...
— Це було нескладно, — розповідає Антон, вводячи знайдений код. Тепер він не сам, а з панянкою (танок лебедів їм допоміг станцювати представник команди... “Чорний квадрат”, яка саме знаходилась неподалік — авт.). — А от для цього завдання нам точно знадобиться карта...
Заховавшись за ріг будинку та розстеливши на землі карту Рівного, SilverStone старанно шукають квадрат Д6, де має знаходитися Рівненський міський центр соціальних служб для молоді.
Тим часом інші команди вже обдивлялися перила мосту на залізничному вокзалі. Саме там був захований черговий код, а вже звідти — фінішна пряма: шлях до автовокзалу, де всіх уже чекав Сергій. Першими фінішу дісталися дівчата Enighted, за ними — , а завершив трійку лідерів SilverStone. Проте не обійшлося без приємних для новачків несподіванок. Усім старожилам квесту організатор додав по штрафній годині, як фора для молодих команд. Тому на першу сходинку вирвалися FarinHate, які обіцяли ще трохи потренуватися й зіграти серйозно.

Ірина НИЧИПОРУК
Джерело: «Рівненська газета», http://www.gazeta.rv.ua