Легенда світового кінематографа режисер Єжі Гофман привіз у Донецьк свій останній фільм «Україна. Становлення нації».
Стрічка документальна та складається з 4-х серій по 50 хвилин. Саме в шахтарській столиці відбулася ексклюзивна прем'єра за участі самого відомо режисера Єжи Гофмана і голови правління національної спілки кінематографістів Бориса Савченка. Рубінова зала кінотеатру ім. Шевченка була майже вщент заповнена журналістами та небайдужими до України глядачами. В суботу, 18 жовтня, донеччани побачили перші дві частини «Від Русі до України» і «Україна або Малоросія?», а 19 жовтня - серії «Навіки разом» і «Незалежність».
Єжи Сігезмундович Гофман вийшов на сцену для передмови перед фільмом. Дуже ексцентричний, як для поляка, режисер вболівав за свою роботу всією душею. Він пояснив, що на цей документальний проект його надихнула книга Леоніда Кучми «Україна – не Росія». «Для мене це очевидно, проте це не очевидно для багатьох громадян цієї країни», - пояснив метр. Гофман подякував глядачам та спілці кінематографістів та додав: «Найважливіше – це щоб не критики, не політологи, а нормальні глядачі могли б мені подякувати, поставити питання або поставити під стінку й розстріляти»
Митець так прокоментував свій задум: «Це погляд на історію ані лівий, ані правий, а погляд зверху, об'єктивний... Хоча обєктивності не існує, але ми намагалися її досягти шляхом вивчення 5-6 авторів-істориків та різних джерел, щоб я потім міг подивитися в дзеркало та в очі глядачам і не соромитися».
Єжи Гоіфман хотів зробити провокацію, імпульс. Він мав на меті дати українцям побільше інформації про історію своєї землі, щоб кожен відчув, що він українець і пишався тим, не дивлячись на те, якою мовою розмовляє. Режисер мріє про те, щоб цей фільм широко з'явився у школах, внз, бібліотеках, адже це має бути цікаво кожному – «простежити історію своєї нації».
Що стосується самої стрічки, то вона російськомовна та досить легка для сприйняття. Вона не обтяжена цитатами серйозних думок історичних дослідників. Якщо і є вкраплення з книжок істориків, вони досить легко сприймаються на слух. Фільм однозначно не розважальний, але якісне відео та музичний супровід дозволяють отримати неабияке задоволення від перегляду. Спокійний голос за кадром перемежовується із записом думок самого режисера, різні кути подачі дають можливість розуміти історію не лише так, як її подають в радянському, російському, українському чи американському підручнику з історії України.

Олена Федоренко
Джерело: http://www.ngo.donetsk.ua/donsociety/3240