Хмельницька область. Землянку та підземний хід розкопали в Межибізькій фортеці
У державному історико-культурному заповіднику ”Межибіж” на Хмельниччині група археологів на 5-метровій глибині виявила землянку, яка датується XІI–XIII ст.
— Минулого сезону ми наткнулися на оборонну стіну фортеці, — розповідає начальник археологічної групи Юрій Толкачов, 54 роки. — По ній рішили покопати. Навіть не думали там щось знайти. А тут землянка, десь XІI–XIII століття. Фортеця збудована в XIV столітті. Виходить, землянка старша. Оборонну стіну збудували просто на землянці.
Аби потрапити в землянку, метрів зо три доводиться лізти під землю. Потім ще два метри спускатися по накиданому камінню.
— А це ще одне наше нещодавнє відкриття, — каже Юрій. — Підземний хід. Устигли прокопати метрів чотири. Прокопаємо далі — побачимо, куди він веде.
Із 1993-го археологічні розкопки в Межибізькій фортеці не фінансуються.
Археологи живуть у хаті біля фортеці. 2003 року купили її за $500. Тут живе 31-річний Роман Радченко із 19-річною дружиною Алісою та півторарічним сином Костянтином. В іншій кімнаті — Юрій Толкачов і 19-річний Руслан Палаш.
— Я тут працюю із 1989 року, — каже Толкачов. — Хто приїде у відпустку, хто допомогти на кілька днів. Є й такі, що на час тікають від дружин. А Роман Радченко взагалі тут оселився.
Уся площа фортеці вкрита мостовою кладкою XIX ст. За тих часів тут стояв гусарський полк, побувала Велика княгиня Ольга, сестра російського царя Олександра.
2000 року на території фортеці знайшли залишки дерев’яної фортеці із нетрадиційними для цього регіону парними похованнями. Спеціалісти кажуть, це балти. В усіх чотирьох парних похованнях люди померли насильницькою смертю. Між ребрами в жінки стирчав наконечник стріли, а поряд лежало тримісячне немовля. У іншому місці знайшли печатку Данила Галицького. На одному боці зображення архангела Михайла, на іншому — Данила Стовпника. Подібної печатки немає ніде. В одного з похованих у роті кам’яне прясло із зображенням човна, свастики і тризуба.
Роман — киянин, закінчив гурток археології. У Межибожі працює постійно. Позаду хати в Романа є сарай. На полиці — книги й археологічні журнали. Над ними — людський череп.
— Ми всі знахідки фотографуємо й описуємо, — каже Роман. — На це потрібен час. Ось тут зберігаю те, що ще не описав.
Хлопець разом із сім’єю живе на свою пенсію.
— У 2003 році поряд із фортецею мене збив мотоцикліст, — ділиться чоловік. — Дали групу інвалідності. На те й живу. Ну ще Юрій Іванович може трохи щось заплатить.
Директор державного історико-культурного заповідника ”Межибіж” Володимир Микитюк, 52 роки, розповів, що фінансово археологам нічим допомогти не може.
— Держава грошей не дає, — каже Толкачов. — А це ж державний заповідник. Прикро: коли до нас приїздять іноземці, то знімають не старовину, а гори сміття. На території заповідника немає жодної урни. А згорнути бульдозером під стіну замку — це не вихід. Нам же його потім і розгрібати.
— Минулого сезону ми наткнулися на оборонну стіну фортеці, — розповідає начальник археологічної групи Юрій Толкачов, 54 роки. — По ній рішили покопати. Навіть не думали там щось знайти. А тут землянка, десь XІI–XIII століття. Фортеця збудована в XIV столітті. Виходить, землянка старша. Оборонну стіну збудували просто на землянці.
Аби потрапити в землянку, метрів зо три доводиться лізти під землю. Потім ще два метри спускатися по накиданому камінню.
— А це ще одне наше нещодавнє відкриття, — каже Юрій. — Підземний хід. Устигли прокопати метрів чотири. Прокопаємо далі — побачимо, куди він веде.
Із 1993-го археологічні розкопки в Межибізькій фортеці не фінансуються.
Археологи живуть у хаті біля фортеці. 2003 року купили її за $500. Тут живе 31-річний Роман Радченко із 19-річною дружиною Алісою та півторарічним сином Костянтином. В іншій кімнаті — Юрій Толкачов і 19-річний Руслан Палаш.
— Я тут працюю із 1989 року, — каже Толкачов. — Хто приїде у відпустку, хто допомогти на кілька днів. Є й такі, що на час тікають від дружин. А Роман Радченко взагалі тут оселився.
Уся площа фортеці вкрита мостовою кладкою XIX ст. За тих часів тут стояв гусарський полк, побувала Велика княгиня Ольга, сестра російського царя Олександра.
2000 року на території фортеці знайшли залишки дерев’яної фортеці із нетрадиційними для цього регіону парними похованнями. Спеціалісти кажуть, це балти. В усіх чотирьох парних похованнях люди померли насильницькою смертю. Між ребрами в жінки стирчав наконечник стріли, а поряд лежало тримісячне немовля. У іншому місці знайшли печатку Данила Галицького. На одному боці зображення архангела Михайла, на іншому — Данила Стовпника. Подібної печатки немає ніде. В одного з похованих у роті кам’яне прясло із зображенням човна, свастики і тризуба.
Роман — киянин, закінчив гурток археології. У Межибожі працює постійно. Позаду хати в Романа є сарай. На полиці — книги й археологічні журнали. Над ними — людський череп.
— Ми всі знахідки фотографуємо й описуємо, — каже Роман. — На це потрібен час. Ось тут зберігаю те, що ще не описав.
Хлопець разом із сім’єю живе на свою пенсію.
— У 2003 році поряд із фортецею мене збив мотоцикліст, — ділиться чоловік. — Дали групу інвалідності. На те й живу. Ну ще Юрій Іванович може трохи щось заплатить.
Директор державного історико-культурного заповідника ”Межибіж” Володимир Микитюк, 52 роки, розповів, що фінансово археологам нічим допомогти не може.
— Держава грошей не дає, — каже Толкачов. — А це ж державний заповідник. Прикро: коли до нас приїздять іноземці, то знімають не старовину, а гори сміття. На території заповідника немає жодної урни. А згорнути бульдозером під стіну замку — це не вихід. Нам же його потім і розгрібати.
Михайло ПЕРКОВ
На фото М.Перкова: археолог Роман Радченко показує череп чоловіка, який він знайшов під час розкопок на території Межибізької фортеці на Хмельниччині. Судячи з зубів, чоловік добре харчувався, очевидно, був заможним.
Джерело: "Газета по-українськи", http://gazeta.ua/index.php?&id=263032