Особисті роздуми чернігівського політолога Валентина Лутченка про причини підвищення рейтингу Арсенія Яценюка в той час, коли інші лідери його втрачають.
12 листопада 2008 року сталася досить знакова подія в українській політиці – з посади Голови Верховної Ради України був усунений молодий і надзвичайно перспективний політик Арсеній Яценюк. Намагання усунути з важливої посади досить вагомого, не по своїм рокам, конкурента, призвело до абсолютно протилежного результату – підвищення авторитету, а з ним і його рейтингу. Напередодні в Арсенія Петровича була досить складна ситуація, коли він без великої радості побачив себе третім номером, в блоці під назвою нинішнього президента. Знаходитись, нехай і в попередньому списку після В.Ющенка та В.Кириленка, надзвичайно велика честь для дуже багатьох досвідчених політиків нашої держави, але не для сьогоднішнього Яценюка. Він, перебуваючи на вершині влади, так і не встиг отримати в очах виборців негатив, який на сьогодні мають, всі без винятку, відомі українські політики. Це одна з надзвичайно рідких ситуацій, коли політик втрачає посаду, але впевнено піднімає власний рейтинг. Ситуація чимось схожа на ту, коли В.Ющенка знімали з посади Прем’єр–міністра України, але вже з великим запізненням, бо його авторитет на той час досягнув небувалої висоти. Навіть професіонали високого ґатунку, серед яких особливо виділявся В.Медведчук, так і не змогли нічого вдіяти з не дуже досвідченими, на той час, Ющенком та його командою.
Заради справедливості варто відзначити, що оточення Л.Кучми розводило і не досить досвідченого на той час В.Януковича, який з часом дізнавшись про це був дуже ображений на Леоніда Даниловича. Та в політиці друзів, як правило нема, а є попутники. Малодосвідчених завжди тільки використовують, як до речі і досвідчених, але без влади і грошей. Можливість бути сильними і впливовими є тільки у тих політиків, які матимуть у розпорядженні команди, не заплямовані нечесними діями на місцях. Власні команди є у всіх, а ось якщо їх оцінювати по такому показнику як чесність, то лідери переважної більшості партій їх фактично не мають. Нормою партійного життя на місцях стало вільне використання фінансів, особливо під час виборчих кампаній і це багатьом політичним силам заважало долати виборчий бар’єр. Не бездоганні лідери партій, в своїх київських офісах, навіть не підозрюють наскільки нечесність будь-кого відштовхує виборців від тієї чи іншої партії чи блоку.
Виходячи з вище викладеного Арсеній Яценюк має чудову нагоду, будучи першим номером в партійному списку, дуже легко подолати виборчий бар’єр. Остання перешкода на шляху по втіленню власного виборчого проекту усунена і тепер посада, до якої прагне чимало відомих політиків, вже більше не заважає Арсенію Петровичу. Необхідно буде тільки знайти скромну, не скомпрометовану політичну силу, включивши її лідера в першу п’ятірку і протягти його до парламенту на своїх плечах, як це у свій час досить непогано виходило у В.Ющенка. А.Яценюк ще до свого звільнення заявляв про своє бажання створити власний виборчий проект, що звичайно ні в кого не викликало захоплення. Самостійний і досить публічний спікер не влаштовував багатьох його конкурентів. Тому голосування по усуненню з посади стало досить показовим і водночас дозволило екс-спікеру, з гордо піднятою головою і впевненим у собі, залишити почесне крісло, що ставало для нього небезпечним. Навіть місяць перебування на цій посаді міг би призвести до втрати авторитету, адже за відсутності більшості в парламенті спікер ніколи не здобуває плюси в своїй кар’єрі, а тільки втрачає. Тому Арсеній Петрович дійсно щиро вдячний парламентаріям за можливість не капітулювати, а гідно відступити на інші, менш небезпечні позиції і спокійно зайнятися втіленням в життя власних задумів. На перший план виходять дві проблеми, які варто розумно вирішити.
Його політична сила буде відбирати голоси значної частини розчарованих виборців у всіх сильних світу цього – Партії регіонів, БЮТ, конгломерату партій „Нашої України”, того ж блоку Литвина. Отже, вже сьогодні потрібно серйозно готуватися до всіляких протидій з боку цих партій і професійно відбивати абсолютно неминучі їх випади і не тільки від них. Вирішення другої проблеми вже цілком в руках Арсенія Петровича, адже підбирати собі політичних партнерів він буде сам. Відповідально потрібно буде поставитися і до підбору кадрів на місцях, а якщо точніше то дуже відповідально. В іншому випадку за несерйозне ставлення до цього важливого питання, А.Яценюка чекатиме глибоке розчарування, яке вже відчував не один перспективний український політик. Повторювати ті помилки, які до нього вже робили інші це аж ніяк не в стилі вже колишнього Голови Верховної Ради України.

Валентин Лутченко для веб-сайту “Європейська Україна”.