Київська міська державна адміністрація на виконання Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», указів Президента України та розпоряджень Кабінету міністрів щодо проведення заходів до роковин Голодомору доручила до 22 листопада 2008 року демонтувати розташоване у сквері на вул. Артема пам’ятник Станіславу Косіору.
Про це УНІАН повідомили у прес-службі КМДА.
Замовником демонтажу визначено комунальне підприємство «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт», яке має забезпечити належне зберігання скульптурного об’єкту до визначення місця розміщення демонтованих скульптур, на що відведено місяць. Тобто фахівці Головних управлінь, до компетенції яких входить це питання, визначать єдине місце, де розмістять усі демонтовані об’єкти. Шевченківська РДА після виконаних робіт здійснить благоустрій прилеглої території скверу на вул. Артема.
Як нагадує прес-служба, С. Косіор десять років (1928–1938) був генеральним секретарем ЦК КП(б)У, входив до республіканського ядра організаторів Голодомору та забезпечував його здійснення керівництвом нижчих рівнів.
Протягом першої половини 1932 року С. Косіор свідомо замовчував масовий характер голоду, намагався уникнути сталінського гніву, балансуючи між політбюро ЦК ВКП(б) і партійними низами в Україні, а друга половина 1932 року свідчила про його безпосередню участь в організації та сприянні Голодомору.
Знаючи про справжні причини голоду в Україні, С. Косіор цинічно та зухвало пояснював, що до цього призвело «погане господарювання і неприпустиме ставлення до суспільного добра – злодійство й розтрата хліба».

Як повідомляв УНІАН, цього тижня в Україні проходять заходи до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років. Зокрема, Патріарх Київський та всієї Русі-України Філарет від імені Української православної церкви Київського патріархату закликав громадян України вшанувати пам`ять жертв Голодомору та взяти участь в акції «Запали свічку» 22 листопада.
У Зверненні до роковин Голодомору 1932-33 років патріарх зазначив, що всі народи СРСР тією чи іншою мірою постраждали від тоталітарної політики загалом і колективізації – зокрема. Але тільки щодо України існують документально підтверджені директиви радянського керівництва, які свідчать про поєднання в ній колективізації з «вирішенням національного питання».
Тільки області, заселені переважно українцями, були оточені військовими загонами – щоб люди не могли врятуватися від голоду втечею. Тільки в цих областях активісти радянської влади вилучали все продовольство, а те, що не могли вилучити – знищували на місці.

Джерело: УНІАН, http://www.unian.net/ukr/news/news-285393.html