Куди поділися гроші МВФ?
На початку листопада Міжнародний валютний фонд ухвалив рішення надати Україні стабілізаційний кредит в обсязі 16,43 млрд. доларів США.
Перший транш – 4,5 млрд. дол. США – надійшов 10 листопада, його мали використати для стабілізації національної валюти. Незабаром, як повідомляють українські високопосадовці, очікують отримання другого траншу. Його мають витратити на рефінансування економіки. Втім, беручи до уваги те, що за останні 20 днів курс гривні так і не стабілізували, виникають і великі сумніви щодо того, що другий транш МВФ використають за призначенням, тобто на підтримку малого й середнього бізнесу.
Отже, Національний банк отримав перший транш кредиту МВФ 10 листопада 2008-го. Тоді ж перший заступник голови правління НБУ Анатолій Шаповалов заявив, що частину грошей уже скерували на стабілізацію курсу національної валюти. А от стосовно другої частини, яку мали б витратити на рекапіталізацію банків, то з нею є певні проблеми. Мовляв, щоб визначити, яким банкам надати кошти, необхідно провести “діагностичне обстеження”. Втім, з огляду на події останніх 20 днів, можна дійти висновку, що НБУ впорався саме з другим завданням: курс гривні продовжує падати, натомість найбільші українські банки отримали змогу рефінансування.
У тому, що “реалізація” підтримки з боку МВФ не обійшлася без спекуляцій, сумніватися не доводиться. Банки отримали кошти на рекапіталізацію, після якої, логічно, мало б відбутися пожвавлення на ринку кредитування, таке необхідне передовсім для малого та середнього бізнесу. Проте цього, як бачимо, не сталося. Так само очікували, що після допомоги МВФ, в обмінниках фінустанов у достатніх обсягах з’явиться валюта, якою за раніше взяті кредити розраховуватимуться не лише фізичні особи, а й підприємства.
Як вважають експерти, таких логічних подій не сталося через те, що банки вирішили вдатися до спекуляцій або до дій, продиктованих їм їхніми генеральними “інвесторами”. Отримані під рефінансування гривні фінустанови конвертували у валюту й або тримали/тримають до чергового зростання курсу іноземної валюти, щоб заробити на курсовій різниці, або відправляли/відправляють валюту за кордон за вказівкою іноземних власників банків, які рятують там свій бізнес.
Тепер мова про другий транш МВФ. Його частину, за словами Президента України Віктора Ющенка, спрямують на рефінансування економіки, зокрема й на підтримку малого та середнього бізнесу. Як заявив гарант в ефірі телеканалу ICTV, найближчими днями бізнес поінформують про домовленості, досягнуті на міністерському рівні щодо кредиту від МВФ, а саме про те, за якими ставками та на які терміни підприємці зможуть отримувати кредит від держави, яка і є розподільником залучених у МВФ коштів.
Експерти кажуть, що з другим траншем МВФ станеться те саме, що й із першим – кредити залучатимуть відповідні структури під відповідні відсотки, а малий і середній бізнес, який зараз фактично опинився на межі банкрутства, залишиться осторонь. Також не варто забувати, що кредит розрахований на два роки, а віддаватимуть гроші не урядовці, які його залучили й неефективно використовують, а платники податків, які щороку розраховуються за всі зовнішні та внутрішні державні борги. Причому не знаючи, за що саме платять – ті, хто на державному рівні робить такі позики, вочевидь, вважають цю інформацію зайвою.
Перший транш – 4,5 млрд. дол. США – надійшов 10 листопада, його мали використати для стабілізації національної валюти. Незабаром, як повідомляють українські високопосадовці, очікують отримання другого траншу. Його мають витратити на рефінансування економіки. Втім, беручи до уваги те, що за останні 20 днів курс гривні так і не стабілізували, виникають і великі сумніви щодо того, що другий транш МВФ використають за призначенням, тобто на підтримку малого й середнього бізнесу.
Отже, Національний банк отримав перший транш кредиту МВФ 10 листопада 2008-го. Тоді ж перший заступник голови правління НБУ Анатолій Шаповалов заявив, що частину грошей уже скерували на стабілізацію курсу національної валюти. А от стосовно другої частини, яку мали б витратити на рекапіталізацію банків, то з нею є певні проблеми. Мовляв, щоб визначити, яким банкам надати кошти, необхідно провести “діагностичне обстеження”. Втім, з огляду на події останніх 20 днів, можна дійти висновку, що НБУ впорався саме з другим завданням: курс гривні продовжує падати, натомість найбільші українські банки отримали змогу рефінансування.
У тому, що “реалізація” підтримки з боку МВФ не обійшлася без спекуляцій, сумніватися не доводиться. Банки отримали кошти на рекапіталізацію, після якої, логічно, мало б відбутися пожвавлення на ринку кредитування, таке необхідне передовсім для малого та середнього бізнесу. Проте цього, як бачимо, не сталося. Так само очікували, що після допомоги МВФ, в обмінниках фінустанов у достатніх обсягах з’явиться валюта, якою за раніше взяті кредити розраховуватимуться не лише фізичні особи, а й підприємства.
Як вважають експерти, таких логічних подій не сталося через те, що банки вирішили вдатися до спекуляцій або до дій, продиктованих їм їхніми генеральними “інвесторами”. Отримані під рефінансування гривні фінустанови конвертували у валюту й або тримали/тримають до чергового зростання курсу іноземної валюти, щоб заробити на курсовій різниці, або відправляли/відправляють валюту за кордон за вказівкою іноземних власників банків, які рятують там свій бізнес.
Тепер мова про другий транш МВФ. Його частину, за словами Президента України Віктора Ющенка, спрямують на рефінансування економіки, зокрема й на підтримку малого та середнього бізнесу. Як заявив гарант в ефірі телеканалу ICTV, найближчими днями бізнес поінформують про домовленості, досягнуті на міністерському рівні щодо кредиту від МВФ, а саме про те, за якими ставками та на які терміни підприємці зможуть отримувати кредит від держави, яка і є розподільником залучених у МВФ коштів.
Експерти кажуть, що з другим траншем МВФ станеться те саме, що й із першим – кредити залучатимуть відповідні структури під відповідні відсотки, а малий і середній бізнес, який зараз фактично опинився на межі банкрутства, залишиться осторонь. Також не варто забувати, що кредит розрахований на два роки, а віддаватимуть гроші не урядовці, які його залучили й неефективно використовують, а платники податків, які щороку розраховуються за всі зовнішні та внутрішні державні борги. Причому не знаючи, за що саме платять – ті, хто на державному рівні робить такі позики, вочевидь, вважають цю інформацію зайвою.
Валентин Концевич
Джерело: "Львівська газета", http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/12/04/36500/