Сьогодні все більше оглядачів говорять про те, що накладання політичної та економічної криз може спричинити нову хвилю революційних змін у суспільстві та заміну провідних гравців серед економічного і політичного бомонду країни.
У цьому контексті, гадаємо, читачам будуть цікавими думки директора соціологічної служби Український барометр Віктора НЕБОЖЕНКА, які він виклав у нещодавньому інтервю для газети День.

РОСІЙСЬКІ ГРАВЦІ НА УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІ
Відповідаючи на запитання про те, кому вигідна нинішня політична криза в Україні, політолог звернув увагу на те, що один із колишніх соратників Володимира ЖИРИНОВСЬКОГО Олексій МИТРОФАНОВ уже заявив про те, що Росія повинна скористатися кризою в Україні та підімяти її під себе. Після грузинсько-російського конфлікту у Росії певний час було відчуття того, що
подібним чином можна вирішити проблему і з Україною, вважає В.Небоженко.
Але потім почалася світова фінансова криза, після чого зявилися нові варіанти співпраці України із Заходом. Ця співпраця передбачає повільний натовський шлях, коли США безпосередньо можуть вступити в союз із Україною, оминаючи різні варіанти з ПДЧ і НАТО. Після цього Росія звернулася до помірних варіантів впливу на Україну. Наприклад, до підтримки проросійських політиків у нашій країні. Але справа тут не стільки в політичних, скільки в прагматчно-економічних інтерсах. Користуючись зручним моментом, говорить український політолог, Росія спробує розвязати частину своєї фінансової кризи за рахунок України Найпростіший шлях це скупівля знесилених українських підприємств російськими конкурентами. Також Росією можуть бути створені серії штучних дефолтів для українських підприємств. Авіаційна промисловість, газотранспортна система, енергетичні компанії, банки України будуть використані Росією як одноразові економічні подушки, що дозволить їй зберегти свою економіку і водночас різко посилити свій вплив на внутрішню політику України.

МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КІЛЕРІВ?
Наступне запитання газети стосувалося того, чи зможуть основні політичні сили України домовитися про вихід із політичної та економічної кризи.На думку В. Небоженка, криза виявлятиметься в численних проблемах, яких раніше не було. Це втрата партіями керованості їхнім електоратом, радикалізація політичного життя. Ще півроку безладних дій вищих органів влади, вважає політолог, і політика вийде на вулицю. У цьому випадку політики показуватимуть пальцем одне на одного. Так послаблюватиметься загальна державна машина, цінність держави і політика в цілому. З іншого боку, якщо сьогодні провідні політики не зможуть домовитися між собою, це може призвести до використання ними радикальних методів. Тобто до політичних замахів та вбивств, щоб змішати карти і розчистити собі політичний простір.

Український парламент, говорить В.Небоженко, сьогодні на 80% складається із лобістських структур і на 20% із політичних. Якщо ми зараз обиратимемо спікера, а не формуватимемо якусь відповідальну більшість, то це означає, що парламент не стане субєктом політичних змін. Водночас господарі тих, кого обслуговують 80% парламентаріїв, зацікавлені в тому, щоб до нового
року в них зявилася людина, яка швидко поставить підпис під певним лобістським законом.

МЕНТАЛІТЕТ ВТОРИННОСТІ
Те, що українські політики шукають підтримки за кордоном, а не у свого власного народу, політолог вважає певною вторинністю, яка має в Україні давнє коріння: бігати або до польського короля, або до російського царя, а як обидва у підтримці відмовили зустрічатися із кримським ханом... Сучасним українським політикам також притаманне почуття вторинності. Хоча наших можновладців більше цікавить не підтримка, а те, хто зніме з них відповідальність за їхні дії. Вони шукають відповідальність не у власного народу, не у своєї історії, а десь там, за бугром у цьому і полягає їхня трагедія. Тому вони не готові сьогодні адекватно реагувати на кризи в економіці.

І все ж, хто в сучасній Україні здатний реалізувати реформи, необхідні нашій державі? Відповідь політолога на це питання дуже песимістична. Я не бачу сьогодні в українській політиці тих людей, які змогли б провести ці реформи, говорить він. Що стосується молодого покоління, то воно перебуває у скрутному становищі. Наприклад, принцип черговості передбачає, що
сорокарічні змінюють шістидесятирічних, у нас же виходить, що два молоді покоління вже сьогодні перебувають у конфлікті одне з одним. Це покоління тридцятирічних ЯЦЕНЮКА, ДОВГОГО і покоління сорокарічних ГРИЦЕНКА, ЛУЦЕНКА.
У майбутньому між ними відбуватиметься запекла боротьба за право керувати країною, тому що ніхто з них не хоче опинитися в ролі втраченого покоління.
Через те реформ найближчим часом не буде. Усе зведеться до перерозподілу форм власності та влади.

Джерело: "В двух словах", [url=http://www.2words.com.ua/index.php?id=40&tx_ttnews[tt_news]=2646]http://www.2words.com.ua/index.php?id=40&tx_ttnews[tt_news]=2646[/url]