За останні 2 місяці курс гривні до долара впав на понад третину, і, як писав один з українських тижневиків, стрімкішим було лише “піке” ісландської крони, але та країна оголосила дефолт.
Проте президент України, а в минулому голова Національного банку, Віктор Ющенко вважає, що для падіння гривні немає жодних економічних, торгівельних чи платіжних причин: “Жодних економічних, торгівельних чи фінансових проблем для такої глибокої девальвації гривні не існує.”
На відміну від українського президента, українські експерти називають цілу низку причин падіння гривні – від величезного дефіциту торгівельного балансу, коли імпорт на кілька мільярдів перевищує експорт, до великих запозичень українських банків та компаній, які через світову фінансову кризу раптово втратили доступ до дешевих закордонних кредитів. Ще одним фактором падіння курсу гривні стало скорочення валютних надходжень від експортерів, передусім, підприємств металургійної галузі, які через зменшення попиту на світових ринках і високу, у порівнянні із конкурентами, собівартість, були змушені скоротити виробництво.
Якщо раніше за кризових умов Нацбанк одразу ж запроваджував режим обов’язкового продажу валюти, то зараз такий крок навіть не розглядається. Як пояснив заступник голови президентського секретаріату Олександр Шлапак, влада не хоче додавати проблеми металургам. За таких умов весь тягар зменшення ваги національної валюти лягає на пересічних українців. Особливо тих, хто впродовж останніх років наважився взяти валютний кредит. Серед них і моя колега, Марта Шокало, яка виплачує доларовий кредит за авто:
“Кредит на машину я брала два роки тому, коли офіційний курс долара кілька років був стабільним на рівні 5.05 гривень, а ставки по валютний кредитах значно нижчими, ніж у гривні. Всі консультанти радили взяти валютний кредит, і я навіть не думала, що можуть виникнути якісь проблеми. І тільки коли настала криза, і коли я щомісяця переплачую 800 гривень по кредиту через зростання курсу долара, і зрозуміла “золоте правило,” що позичати треба у валюті, у якій отримуєш доходи.”
Масові валютні кредити видавалися не тільки на покупку такого рухомого, як авто, майна, але й на нерухомість. Застава квартири за такий кредит разом із ризиком втратити роботу під час кризи є цілком реальною перспективою для багатьох українських сімей. Міністр фінансів Віктор Пинзеник каже, що для того, аби запобігти масовій хвилі неповернення кредитів, уряд пропонуватиме банкам піти на зустріч своїм боржникам, і дозволити повертати валютні кредити у гривнях: “Для банків це вигідна справа, бо якщо кредит не повертається, то він відноситься до поганих кредитів, і 100-відсотково списується на втрати банку. А якщо банк іде на зустріч клієнтові, то частина кредиту залишається “поганою,” а частину можна повернути.”
Ще одним фактором падіння гривні називають так званий “психологічний чинник,” коли, стурбовані економічними перспективами громадяни почали забирати свої депозити з банків, і, за звичкою, намагатися вкласти ці кошти у покупку валюти. Особливо ця версія подобаються керівництву НБУ. За підрахунками Нацбанку, за листопад населення забрало із банків 4.6 мільярдів гривень, а у жовтні депозити зменшилися на понад 9 мільярдів гривень. Відтак, Національний банк заборонив комерційним банкам дострокову видачу депозитів.
При цьому впродовж останнього року надзвичайно популярними були не класичні строкові депозити та депозити до запиту, а своєрідна суміш цих двох, коли банки пропонували своїм клієнтам начебто строковий депозит із відповідними вищими відсотками, але обіцяли, що кошти із нього можна буде забрати у будь-який час. Утім, проблеми із тим, аби забрати свої кошти з банку, мають навіть ті, у кого строк вкладу завершився.
У дуже невеликому офісі Української служби Бі-Бі-Сі у Києві є не тільки ті, хто виплачує валютний кредит, а й ті, хто не можуть забрати свої гроші з банку, що входить до першої десятки. Тим часом Національний банк не тільки заборонив банкам достроково видавати кредити, але й погрожує ужорсточили нормативи для банків, які, все ж таки, повертають гроші своїм клієнтам. Голова НБУ Володимир Стельмах каже, що дострокове повернення вкладів загрожує ліквідності банків, бо ці гроші вже були вкладені у довгострокові кредити:

“Ні в якому випадку не можна достроково повертати депозити. Але якщо банку будуть додатково собі створювати труднощі, видаючи достроково депозити, то до цих банків ми будемо відноситися жорсткіше.”

Самі банкіри кажуть, що мораторій на видачу депозитів має припинити панічні настрої серед населення, проте хотів би, аби Нацбанк “ішов у народ,” і пояснював потрібність такого кроку. Заступник правління банку “Хрещатик” Ірина Скирчук каже, що банки повертають депозити тим, хто може довести, що гроші їм потрібні саме зараз, - наприклад, якщо у сім’ї хтось народився або помер:
“Національний банк не тільки з метою збереження ліквідності окремих банків та загалом платіжної системи України, але й на виконання умов, на яких Україна отримала кредит МВФ, запровадив мораторій на відтік депозитів фізичних осіб. Можливо, це треба було підкріпити публічними виступами, роз’ясненнями потреби у такому кроці. Адже ви пам’ятаєте, як чотири роки тому, під час помаранчевої революції, було також запроваджено аналогічним мораторій, який зупинив панічний відтік грошей із банків, і проіснував рівно місяць.”
Водночас старший партнер юридичної фірми “Ільяшев і партнери” Михайло Ільяшев каже, що постанова НБУ про мораторій на повернення суперечить Конституції, Цивільному кодексу та багатьом законам, які гарантують недоторканість приватної власності, до якої зараховуються і банківські вклади:
“Вкладник, який звернувся до банку з вимогою про повернення свого вкладу, має на це беззастережне та безумовне право. Фактично, саме у цей момент у банку настає строк зобов’язання з повернення вкладу, навіть якщо він був внесений на більш тривалий строк. Національний банк України відчуває свою безкарність, він виносить постанови, пише листи, і дивиться на реакцію банків, вкладників, суспільства. Суспільство мовчить. Якщо суспільство і надалі мовчатиме, можливо, ми побачимо інші постанови Нацбанку, ще більш цікаві.”

Джерело: Анастасія Зануда, Бі-Бі-Сі, Київ, http://www.bbc.co.uk/ukrainian