Китай, найбільший у світі виробник сталі, може скоротити її виробництво на 20%, якщо в першому півріччі 2009-го світовий попит на неї й далі падатиме.
Експерти, на яких посилається агенція Блумберг, бачать у тому нові можливості для китайської економіки, а саме зручну нагоду зупинити застарілі комбінати та позбутися неефективних технологій.
В Україні ж, як з‘ясувала наша кореспондентка Ольга Бурда, власники металургійних комбінатів не квапляться використати вимушений кризовий тайм-аут для модернізації виробництва та здешевлення українського металу.
Музика з кінофільму “Весна на Зарічній вулиці”, знятого понад сорок років тому на комбінаті “Запоріжсталь”, і нині залишається таким собі професійним гімном для багатьох українських металургів. А прототип головного героя стрічки, хлопця-сталевара, і досі, попри поважний вік, ще працює на “Запоріжсталі”.
Промисловий гігант, що став одним із первістків радянської індустріалізації, свій перший чавун видав у листопаді 1933 року, якраз тоді, коли українські села масово гинули від Голодомору.
За сумною іронією долі святкувати своє 75-річчя самій “Запоріжсталі” цієї осени довелося на “голодному пайку”, спричиненому світовою фінансовою кризою та стрімким спадом попиту на метал у світі. Упродовж двох осінніх місяців комбінат, який експортував продукцію в майже сто країн, знизив обсяги виробництва на 50%. Глибина падіння на “Запоріжсталі” в середньому така, як у цілій металургійній галузі України.
Скоротивши виробництво на 50%, Україна, вибула з першої десятки світових виробників сталі. Чому за показником втрат українська металургійна галузь опинилась на перших місцях у світових рейтингах? Директор компанії “Укрпромзовнішескпертиза” Володимир Власюк головною причиною називає надмірну залежність від зовнішніх ринків металопродукції: "У нас за попередніми наслідками цього року більше 80% продукції буде розміщено на зовнішніх ринках. І лише менше 20% буде продано в Україні. Оскільки ж спочатку обвалились зовнішні ринки, тому найбільше постраждали наші металурги. Тут скорочення виробництва в рази перевищує скорочення виробництва світового. Китайці із вироблених 490 мільйонів тонн споживають на внутрішньому ринку 440 мільйонів. Тобто, вони забезпечені власне внутрішнім ринком. По Індії ця ситуація ще яскравіша. Там більше 90% вони розміщують на внутрішніх ринках. А ми ж розміщуєм менше 20%".
З початку грудня українська металургія поволі почала оговтуватися, - кажуть в уряді. Міністерство економіки зафіксувало двадцятивідсотковий приріст щодобового виробництва. В абсолютних цифрах ті обсяги зросли з 42 тисяч тонн на добу до 62 тисяч тонн. Однак до передкризових 120 тисяч ще дуже далеко. Що стоїть за сухими цифрами статистики, добре відчувають на собі мешканці промислових регіонів. Розповідає наш дніпропетровський кореспондент Вадим Рижков: "Дніпропетровськ – індустріальне серце України працює з перебоями. Через спад виробництва на скорочений робочий тиждень перейшли сім металургійних та 8 машинобудівних заводів. Серед них – флагман вітчизняного ракетобудування “Південмаш”. Сусіднє підприємство Дніпровський машинобудівний завод, на якому розпочинала свою трудову біографію прем‘єр-міністр Юлія Тимошенко, зупинився зовсім.
Колишні колеги прем‘єра та депутати Дніпропетровської міськради надіслали листа із проханням про державне замовлення, яке б врятувало унікальне підприємство та його колектив. Не менш складна ситуація спостерігається в металургійній галузі, яка досі забезпечувала майже половину валютних надходжень до бюджету України. Після того, як було зупинено феросплавне виробництво, без роботи залишились мешканці трьох міст: Нікополя, Марганця та Орджонікідзе.
В цілому за даними профспілок, середня зарплата у найближчі місяці має скоротитись удвічі. Як вважає голова обласної профспілки гірників та металургів Василь Шевченко, очікувати покращення ситуації поки що не доводиться: "Я б не сказав, що вона стабілізується, хоча ознаки стабілізації, за нашими прогнозами, до весни мають з‘явитися. Незважаючи на те, що спад виробництва розпочався з металургії, вона першою вийде з кризи, як тільки з‘явиться попит на світовому ринку".
Приватні власники металургійних комбінатів, які саме на експорті металу нажили свої чималі статки, звернулися по допомогу до влади і навіть уклали меморандум з урядом. Хоча і в їхньому середовищі немає єдиної думки про те, як саме має виглядати та допомога. Одні просять пільг, інші готові повернутись обличчям до українського споживача, якщо він, звісно, подужає ціни, які на світових ринках вже не витримують конкуренції.
"Допомагати треба не металургам, а споживачам сталі. А це – будівництво та машинобудування. У нас попереду – ЄВРО – 2012. Ми повинні вдягти Україну, як лялечку! Нам потрібен будівельний бум! І від цього виграють не лише металурги. Від цього виграють всі!", - впевнений найзаможніший українець Ринат Ахметов.
Однак на його розчарування, з будівельним бумом в Україні поки що явно не складається, попри обіцянки уряду залучити український метал до спорудження аеропортів, мостів, доріг, естакад та переходів, тобто, фактично до створення транспортної інфраструктури замість давно застарілої успадкованої ще від Радянського Союзу. Ті роботи можуть початися лише в наступному році, якщо, звісно, гроші на них знайдуться в державному бюджеті. Ще одним джерелом фінансування металомісткого будівництва під державне замовлення може стати схвалений парламентом антикризовий стабілізаційний фонд.
Основним джерелом його наповнення планують зробити приватизацію. До продажу на наступний рік вже визначено понад дві сотні стратегічних підприємств, серед яких Укртелеком та Одеський припортовий. Але наразі невідомо, скільки вдасться на них заробити, коли цілому світові не вистачає грошей. Ще одним рецептом для хворої української металургії називають суттєве зменшення найдорожчої складової у структурі собівартості – енергоносіїв, тобто, газу, якого в Україні обмаль, а імпортний потребує чималих грошей.
"Україна дозволяє собі розкіш бути в десятці країн найбільш енергетично витратних. Тобто, ми найбільше споживаємо калорій на одиницю продукції, яку виробляє країна, на одиницю ВВП. Головним резервом зниження ціни на енергоносії для України є енергозбереження".
З такою натхненною думкою голова Ради Нацбанку Петро Порошенко повернувся з Китаю з міжнародної конференції з глобальних світових проблем. До Китаю їздять і українські металурги – вивчати досвід з технічного переозброєння сталеливарних підприємств. Однак з модернізацією власники меткомбінатів не квапляться, і саме тому, як вважає експерт Володимир Власюк, на світовий розпродаж за зниженими цінами вони й запізнились, бо через високу собівартість український метал коштує дорожче, ніж товар конкурентів:
"Первинне накопичення капіталу у нас відбувалось у металургії в першу чергу, однак цей етап вже пройдено. Тому ці накопичені капітали необхідно інвестувати в модернізацію. От тут як менеджери наші основні акціонери спізнюються. Чому? Я думаю, що причина не в тому, що шкода грошей. Їм, очевидно, не вистачає професіоналізму саме менеджера і управлінця, тому що спочатку робота в цьому секторі приносила зручні і швидкі прибутки, але час поставив інші вимоги, до яких поки що наш менеджмент виявився не зовсім підготовленим".
Оскільки на модернізацію меткомбінатів потрібен не один рік, то, схоже, що наразі їхнім власникам залишається втішатися пільгами від уряду, радіти вигідному для експортерів стрімкому знеціненню гривні та чекати весни, бо саме тоді, за прогнозами багатьох експертів стане зрозуміло, що буде далі зі світовими ринками. Якщо там фінансова погода покращиться, то, можливо, потепліє й на вулиці українських металургів.

Джерело: http://www.bbc.co.uk/ukrainian