Презентація книги Олекси Тихого «Мова - народ» пройшла в Донецьку в понеділок, 15 грудня.
Видатний український педагог та правозахисник Олекса Тихий народився на Донеччині тут і працював. Фактично саме через написання цієї книги автор був заарештований у 1977 році, а книга залишилася у єдиному машинописному варіанті у його друга. Більше ніж через 20 років написання вона не втратила своєї актуальності. Тому що стосується мовного питання, особливо болючого в Донецькій області. Рукопис на цигарковому папері
Широкому колу читачів книгу представив Станіслав Федорчук, координатор Громадянської ініціативи з відновлення історичної пам’яті. «Минулого року до мене звернувся голова української національної скаутської організації «Пласт» отче Ігнатій Воловенко і розповів про ідею видати книгу Олекси Тихого». Виявилося, що рукопис на цигарковому папері зберіг Ярослав Гамза, не зважаючи на обшуки працівників КДБ. За видання книги взялося видавництво «Смолоскип». Син Олекси Тихого допоміг цій справі матеріально. Також з’ясувалося, що в нього є ще один варіант книги, який зберігся краще. Всі інші були поховані в архівах спецслужб. Вже на основі двох варіантів, майже ідентичних, видали книгу.
Іван Коломієць, представник видавництва «Смолоскип», розповів присутнім про саме видавництво та літературний конкурс. Він повідомив, що саме «Смолоскип» відкрив такі імена, як Сергій Жадан, Роман Скиба, Анатолій Дністровий. Він впевнений - майбутній літературний процес України творять лауреати цього конкурсу. Також він поділився з мешканцями Донецька хорошою звісткою. Першу премію конкурсу 2007-го року виграла донеччанка Барбара Редінг.

Що може знати рецидивіст про мову?
Повернулася до самої книги Юлія Стаховська, представник музею дисидентського руху при міжнародному благодійному фонді «Смолоскип». «Укладена ще у 1975 році «Мова-народ» - це збірка цитат висловлювань щодо мови». Шевченко, Франко, Панас Мирний, класики марксизму-ленінізму – на сторінках Тихого вони спілкуються вільною мовою про саму мову. Не завжди автор погоджується з думками, які цитує, але «для об’єктивності» вніс і такі цитати.
Юлія Стахівська трохи заглибилася в біографію Тихого і зазначила, що він був тричі заарештований. «Олекса висловлював антирадянські погляди та вважав, що комунізм в СРСР не будується, а його, в свою чергу, визнали особливо небезпечним, тобто рецидивістом. Він був одним із засновників Української Гельсинської Групи… Тихому пропонували емігрувати, але він залишився. У своїх 12-ти принципах роботи він відповів на питання: «Для чого я живу?» так: «Щоб жило людство, мій народ і мій рід».

Русифіковане місто й перейменування вулиці
Цю книгу рекомендовано для прочитання вчителям української мови, але не тільки. Представник музею пані Стахівська впевнена, що книга піднімає мовне питання, як ніколи, актуальне зараз. «Українські міста завжди русифіковані, тому що люди з села приїжджають і русифікуються замість того, щоб залишатися носіями рідної мови. Це і зараз характерно для України», - переконана вона.

Олекса Тихий був похований у Пермі, помер він у таборі в 1984 році, а в 1989 сталося відоме перепоховання Стуса, Тихого і Марченка, тож тепер тіло педагога у рідній землі. Станіслав Федорчук на останок підсумував: «Тема Донбасу у книзі Тихого – провідна. Головна теза – імітація української освіти відбувається через опір не населення, а чиновників. Це і зараз так. За даними донецького мера лише 30% шкіл в Донецьку українські. А міська рада Дружківки не хоче перейменовувати вулицю Тухачевського на вулицю Тихого, тому що ніби-то не знає, хто такий Тихий. Хоча ініціатива йде від самих мешканців вулиці». Презентація книги пройде також у Маріуполі та в Дружківці, тож представники влади цього міста матимуть змогу побачити, що зробив для їхнього міста та для України Олекса Тихий.

Олена Федоренко
Джерело: http://www.ngo.donetsk.ua/donsociety/3762