Іллінська церква – одна з найцікавіших пам'яток давньоруської архітектури у Чернігові. Храм споруджено наприкінці ХІ ст. біля входу в Антонієві печери на південному схилі Болдиної гори.
Іллінська церква – єдиний зразок однонефного храму чернігівської школи давньоруського зодчества, що зберігся до наших днів. Спершу вона виконувала функції хрещальні і була однобанною, невеликих розмірів. Церква поклала початок створенню Іллінського монастиря.
Під час монголо-татарської навали (1239 р.) храм та монастир зазнали значних руйнувань.
Нове відродження печерного монастиря та Іллінської церкви припадає на ХVІІ століття. «…В року 1649 Божию церковь Святого пророка Илии, при ней же и монастир старанием и коштом благочестивого ктитора, пана Стефана Подобайла, …полковника Черниговского реставрировал Зосима Тышкевич, ігумен того ж монастыря…». Внаслідок перебудов Іллінська церква отримала форму трибанного храму, найбільш розповсюдженого на Україні за козацької доби. Пам'ятка набула рис стилю українського бароко. Зовні і в середені храм було потиньковано і побілено.
В інтер'єрі церкви домінує висотний принцип розкриття внутрішнього простору. Головною особливістю архітектури інтер'єру є використання елементів візантійської хрестовокупольної системи з безстовпною композицією храму, що характерна для дерев'яного зодчества. Стародавній декор церкви, на жаль, втрачений. Не збереглися ні фреска, ні підлога з полив'яних керамічних плиток. Зберігся лише унікальний іконостас 1774 року в стилі рококо, в якому інтерпретовано коринфський ордер.
В Іллінській церкві зберігалася чудотворна ікона, написана в 1658 році ченцем Григорієм Дубенським. Ікона прославилася багатьма дивами і була святинею монастиря.
Протягом ХVІІ-ХІХ ст. у церкві неодноразово проводилися ремонтні роботи. В 70-их роках ХХ ст. вона реставрована за проектом архітектора М.М. Говденко. Нині Іллінська церква є єдиною уцілілою спорудою такого типу в архітектурі Київської Русі. Вона започаткувала розвиток храмів тридільного типу в українській мурованій архітектурі ХІІ-ХVІІІ ст.
З 1967 року Іллінська церква входить до складу чернігівського архітектурно-історичного заповідника і є його музеєм.
Архітектори та реставратори постійно здійснювали нагляд за технічним станом унікальної пам'ятки архітектури та іконостасу. Кілька років тому в інтер'єрі пам'ятки були виявлені численні тріщини. Також встановлено підвищену вологість цокольної частини фасадів церкви, яка спричинила деструкцію будівельних та оздоблювальних матеріалів. Пам'ятка потребувала ремонтно-реставраційних робіт.
В 2004 році фахівцями Державного науково-технічного центру консервації та реставрації пам'яток було виконано обстеження конструкцій іконостасу та ікон. Зокрема, були виявлені значні ушкодження жуком-точильщиком (вони призвели до численних втрат фрагментів іконостасу), лущення левкасу на різьблених частинах іконостасу та взбугрення левкасу на деяких іконах.
Було прийнято рішення демонтувати експозицію в пам'ятці, розпочати підготовку храму до ремонтних робіт, здійснити консервацію та реставрацію іконостасу та ікон.
У 2007-08 роках архітектори та реставратори ДНТЦ “Конрест” з метою виготовлення науково-проектної документації на ремонтно-реставраційні роботи додатково здійснили обстеження технічного стану Іллінської церкви. Висновки невтішні. Цокольна частина по всьому периметру пам'ятки в незадовільному стані. Існуюча відмостка потребує термінових ремонтно-реставраційних роботи. Система водовідведення з даху не виконує свого функціонального призначення. В інтер'єрі храму виявлені чисельні вертикальні та похилі тріщини (маяки, встановлені у 2002 р., порушені). Фахівці наполягають на необхідності термінового виконання інженерно-конструкторських обстежень пам'ятки для визначення причин утворення тріщин. Особливо турбує архітекторів відділення частини церкви, спорудженої в ХІ ст. від прибудованої споруди у ХVІІ-ХVІІІ ст. До вирішення зазначених проблем перебування людей в Іллінській церкві архітектори наполягають обмежити.
Наступного року, у разі виділення коштів, планується здійснити інженерно-конструкторське обстеження церкви та проведення ремонтно-реставраційних робіт.

Джерело: Сергій Черняков, “Чернігів стародавній”