Львівщина. Стрийський парк стоїть на... цвинтарі
Стрийський парк - єдиний, неповторний, найпрекрасніший.
Сама природа надала парку основні риси його краси. Ущелини, яри, узвишшя, гори - все це надає Стрийському парку неповторності.
Однак ще в ІІ-й половині ХІХ ст. ця околиця Львова була незаселеним місцем. Тому коли австрійський імператор Йосиф ІІ у 1783 р. видав наказ про заборону поховань у середмісті на церковних і костельних цвинтарях, було закладено чотири цвинтарі за межами міста.
Для Стрийського кладовища виділили ділянку уздовж Стрийської дороги зліва, починаючи від теперішньої вул. Рутковича і до будиночка садівника. Це так зване старе Стрийське кладовище діяло з 1786 р. по 1823 р. Ховали тут бідноту, німців ІІІ-ї категорії (це були ремісники, сільські колоністи), а також померлих у притулках і шпиталях - так пише Й. Бялиня-Холодецький.
Оскільки цвинтар швидко заповнився, у 1823 р. викупили землю вище по Стрийській, включаючи територію пізнішої Кадетської школи, і частину землі з правого боку дороги, починаючи від пізнішого музею ПрикВО і далі, включаючи пізнішу Кадетську дорогу. Нове Стрийське кладовище діяло до жовтня 1893 р. Склепи цієї частини цвинтаря з правої сторони стояли до 1951 р. Коли закладали парк ім. Б. Хмельницького, їх знесли.
Готуючись до проведення Крайової виставки, міська влада знесла старе кладовище і частину нового з лівого боку від дороги і заклала парк. Його створення доручили Арнольду Рьорінгу, “інспектору міських плантацій м. Львова”. Цей талановитий садівник на порожньому похмурому місці створив диво. Це відбувалося у 1876-77 рр., інші називають 1879 р.
У 1952 р. головний вхід у парк з вул. Паркової був оформлений аркою коринфського ордеру (арх. Г. Швецький-Вінецький). Біля ставка 22 травня 1961 р. посадили “Шевченківську вербу”, яку маленькою гілочкою привезла з казахської землі делегація українських радянських письменників у соту річницю похорону Т. Г. Шевченка на Чернечій горі у Каневі. У 60-х роках ХХ ст. у ставку встановили скульптуру “Німфа” (ск. Я. Мотика).
Сама природа надала парку основні риси його краси. Ущелини, яри, узвишшя, гори - все це надає Стрийському парку неповторності.
Однак ще в ІІ-й половині ХІХ ст. ця околиця Львова була незаселеним місцем. Тому коли австрійський імператор Йосиф ІІ у 1783 р. видав наказ про заборону поховань у середмісті на церковних і костельних цвинтарях, було закладено чотири цвинтарі за межами міста.
Для Стрийського кладовища виділили ділянку уздовж Стрийської дороги зліва, починаючи від теперішньої вул. Рутковича і до будиночка садівника. Це так зване старе Стрийське кладовище діяло з 1786 р. по 1823 р. Ховали тут бідноту, німців ІІІ-ї категорії (це були ремісники, сільські колоністи), а також померлих у притулках і шпиталях - так пише Й. Бялиня-Холодецький.
Оскільки цвинтар швидко заповнився, у 1823 р. викупили землю вище по Стрийській, включаючи територію пізнішої Кадетської школи, і частину землі з правого боку дороги, починаючи від пізнішого музею ПрикВО і далі, включаючи пізнішу Кадетську дорогу. Нове Стрийське кладовище діяло до жовтня 1893 р. Склепи цієї частини цвинтаря з правої сторони стояли до 1951 р. Коли закладали парк ім. Б. Хмельницького, їх знесли.
Готуючись до проведення Крайової виставки, міська влада знесла старе кладовище і частину нового з лівого боку від дороги і заклала парк. Його створення доручили Арнольду Рьорінгу, “інспектору міських плантацій м. Львова”. Цей талановитий садівник на порожньому похмурому місці створив диво. Це відбувалося у 1876-77 рр., інші називають 1879 р.
У 1952 р. головний вхід у парк з вул. Паркової був оформлений аркою коринфського ордеру (арх. Г. Швецький-Вінецький). Біля ставка 22 травня 1961 р. посадили “Шевченківську вербу”, яку маленькою гілочкою привезла з казахської землі делегація українських радянських письменників у соту річницю похорону Т. Г. Шевченка на Чернечій горі у Каневі. У 60-х роках ХХ ст. у ставку встановили скульптуру “Німфа” (ск. Я. Мотика).
Танас НИКИФОРУК
Джерело: "Високий Замок", http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=70448