У Києві мистецтво без нагляду. Картини в музеях під загрозою викрадення
Ікони Черновецького в небезпеці.
Столична влада з вересня не сплачує за охорону музеїв. Тепер правоохоронці погрожують залишити шедеври без нагляду. Міліція має бути не тільки з народом, а й з мистецтвом. У цьому переконані музейники, проте не міліція. Мистецтва вони ладні прагнути тільки за гроші.
Коли сума боргу за охорону музеїв перебільшила півтора мільйона гривень, підрозділ Міністерства внутрішніх справ – Державна служби охорони – повідомила музейникам, що варту згортає.
Охоронець: "Останнім часом оплата наших послуг з боку музеїв практично припинилася. За умов кризи гроші не перераховують, співробітники не отримують зарплати, нам нема чим платити за обслуговування автівок та іншої спецтехніки".
Шок і розпач пережив директор столичного Музею російського мистецтва, коли дізнався про скасування охорони з полотен Айвазовського, Репіна та інших видатних художників. Навіть звернення до офіцерської честі не допомогли.
Юрій Вакуленко, директор Музею російського мистецтва: "Я когда беседовал с ними, я пытался воззвать к совести офицера: «Ну вы же офицер, вы понимаете, вы же офицер!» Я говорил как в какую-то трубу непонятную. Это здравому смыслу не поддается".
Коли пан Вакуленко зрозумів, що заклики до офіцерського обов’язку намарні, довелося лякати правоохоронців кримінальною відповідальністю. За законом, Держслужба охорони за жодних обставин не має права залишати музеїв. Щоправда, в дієвість цього аргументу самі музейники не надто вірили. Вони добре знають, як на початку 90-х без охорони залишився Національний художній музей.
Анатолій Мельник, генеральний директор Національного художнього музею України: "Я тоді не працював, але я цю історію знаю. Тоді не один день, а кілька тижнів наукові співробітники чергували вночі".
Цього разу працівниці Російського музею також пообіцяли директорові: якщо міліціонери підуть, вони вдень і вночі чергуватимуть біля картин. Та, на щастя, поки жінки спатимуть вдома. Бо міліціонери, схоже, таки отримають гроші за свою працю. Речниця Державної служби охорони повідомила «Вікнам», що міська влада вже звеліла сплатити заборгованість. Незважаючи на хеппі-енд, музейники на міліціонерів ображені й досі. Проте поміняти одних охоронців на інших не можуть. Бути разом із Державною охороною вимагає закон.
Юрій Вакуленко, директор Музею російського мистецтва: "Если я найму сейчас частную охрану, придет проверка и накажет меня за неправильное использование бюджетных средств. Они в этой ситуации снимают с нас охрану, нарушая два закона".
До таких самих проблем із охоронцями-міліціонерами готуються й у інших українських музеях. Наприклад, Одеський музей західного й східного мистецтва, з якого влітку викрали полотно Караваджа, досі без затвердженого бюджету на 2009 рік, а отже, без грошей на охорону.
Столична влада з вересня не сплачує за охорону музеїв. Тепер правоохоронці погрожують залишити шедеври без нагляду. Міліція має бути не тільки з народом, а й з мистецтвом. У цьому переконані музейники, проте не міліція. Мистецтва вони ладні прагнути тільки за гроші.
Коли сума боргу за охорону музеїв перебільшила півтора мільйона гривень, підрозділ Міністерства внутрішніх справ – Державна служби охорони – повідомила музейникам, що варту згортає.
Охоронець: "Останнім часом оплата наших послуг з боку музеїв практично припинилася. За умов кризи гроші не перераховують, співробітники не отримують зарплати, нам нема чим платити за обслуговування автівок та іншої спецтехніки".
Шок і розпач пережив директор столичного Музею російського мистецтва, коли дізнався про скасування охорони з полотен Айвазовського, Репіна та інших видатних художників. Навіть звернення до офіцерської честі не допомогли.
Юрій Вакуленко, директор Музею російського мистецтва: "Я когда беседовал с ними, я пытался воззвать к совести офицера: «Ну вы же офицер, вы понимаете, вы же офицер!» Я говорил как в какую-то трубу непонятную. Это здравому смыслу не поддается".
Коли пан Вакуленко зрозумів, що заклики до офіцерського обов’язку намарні, довелося лякати правоохоронців кримінальною відповідальністю. За законом, Держслужба охорони за жодних обставин не має права залишати музеїв. Щоправда, в дієвість цього аргументу самі музейники не надто вірили. Вони добре знають, як на початку 90-х без охорони залишився Національний художній музей.
Анатолій Мельник, генеральний директор Національного художнього музею України: "Я тоді не працював, але я цю історію знаю. Тоді не один день, а кілька тижнів наукові співробітники чергували вночі".
Цього разу працівниці Російського музею також пообіцяли директорові: якщо міліціонери підуть, вони вдень і вночі чергуватимуть біля картин. Та, на щастя, поки жінки спатимуть вдома. Бо міліціонери, схоже, таки отримають гроші за свою працю. Речниця Державної служби охорони повідомила «Вікнам», що міська влада вже звеліла сплатити заборгованість. Незважаючи на хеппі-енд, музейники на міліціонерів ображені й досі. Проте поміняти одних охоронців на інших не можуть. Бути разом із Державною охороною вимагає закон.
Юрій Вакуленко, директор Музею російського мистецтва: "Если я найму сейчас частную охрану, придет проверка и накажет меня за неправильное использование бюджетных средств. Они в этой ситуации снимают с нас охрану, нарушая два закона".
До таких самих проблем із охоронцями-міліціонерами готуються й у інших українських музеях. Наприклад, Одеський музей західного й східного мистецтва, з якого влітку викрали полотно Караваджа, досі без затвердженого бюджету на 2009 рік, а отже, без грошей на охорону.
Наталя СОКОЛЕНКО, Влад ЛІЩИНСЬКИЙ
Джерело: СТБ, http://stb.ua/newsv.php?item.22705