"Чи ви придбали собі буржуйку?” — зненацька поцікавився у нашого кореспондента на останній грудневій нараді в мерії головний архітектор міста Ігор Гаркот. Запитання викликало жваву реакцію оточуючих.
Виявилося, що буржуйками на той час уже запаслися головний землевпорядник і головний лікар, а також головний еменесник та державний санітарний лікар Івано-Франківська. „Краще чавунна, — зі знанням справи радили посадовці. — І не беріть малу, ліпше дорожча, та, що на ній зверху є тен (конфорка), на якому можна готувати...”
Минуло нецілих два тижні, і дивні на перший погляд поради підстрахуватися дровами на випадок відсутності в квартирах газу виявилися доволі слушними. Якщо ж узяти до уваги прогнози фахівців про подальший перебіг подій у газовому конфлікті з Росією, то видається, настав час приймати радикальні рішення. Як-от: відрубати себе нарік від російської газової труби. Не повірите, але це може бути вигідно.

*Горбалі (проф. сленг) — відходи деревообробки. Загрози великої гри
Дякувати „Газпрому” за показовий виступ із припиненням постачання газу, який супроводжували – тепер це вже достеменно відомо – кілька потужних американських та європейських піар-агенцій. Нехай ми вкотре програли Росії в інформаційній війні, нехай знову поступилися економічними інтересами („благодійна допомога” газом Болгарії і Молдові; $1,7 за тисячу км транзиту палива при середньоєвропейській ціні у $6 і т.ін.). Але Україна нарешті обговорює реальні загрози газової залежності і альтернативи.
Головна загроза — дефіцит. Вітчизняні та зарубіжні аналітики одностайні: у Росії на експорт не вистачає свого газу. „Російська сторона не ризикує про це офіційно повідомити, бо тоді доведеться оголошувати про дефолт „Газпрому” в плані його можливостей забезпечувати постачання газу, — пояснює Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру „Номос”. — Тому вирішили розіграти сценарій війни”.
Війна дозволяє Росії зберегти роль газового монополіста-посередника між азійськими країнами і Європою. Більше того, виставляючи Україну ненадійним транзитним елементом, вона має на меті добитися від ЄС остаточної згоди і фінансування власних газотранспортних проектів — “Північний потік” і “Південний потік”. Газопроводи, прокладені по дну Балтійського і Чорного морів, мали би напряму з’єднати Європу з Росією. І припинити спроби Брюсселю з допомогою України формувати інакшу газопровідну логістику — без Росії. Просуванням проектів „Газпрому” в ЄС є екс-канцлер Німеччини Генріх Шредер. Минулого тижня він побував у Москві. В той самий час Швеція, що активно противилася розгортанню „Північного потоку” (газопровід зачіпає заповідні води), відновила обговорення проекту і зажадала від Росії додаткових екологічних гарантій.
Загроза втратити на транспортуванні газу й узагалі залишитися „за бортом” процесу його розподілу — примара дня завтрашнього. Сьогодні, на тлі загального дефіциту палива, нас чекає зростання його вартості. За рік Україна спалює 70 млрд. кубометрів газу, тоді як видобуває всього 20 млрд. Решту купує в російського „Газпрому”. Монополіст диктує ціну, і цьому немає ради.

У газовому зашморгу
„З березня ціна газу мусить піднятися, за попередніми даними — на третину”, — повідомив на вівторковій нараді в Івано-Франківській мерії Олександр Кириченко, заступник начальника міського управління газового господарства. У цей же день стало відомо, що Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) має намір змінити диференціацію роздрібних цін на газ для населення і поетапно їх підвищувати з лютого ц.р.
НКРЕ ділить споживачів на дві групи. Перша — ті, що використовують газ для приготування їжі та підігріву води. Друга — „комплексні споживачі”, що послуговуються газом також і для опалювання, тому платитимуть за нього, як підприємства комунальної теплоенергетики. З лютого вартість газу для першої групи мала би зрости на 25% до 618,75 грн. за тис. кубометрів, для другої групи вона становитиме 872,78 грн. На другому етапі, з травня, перша група знову отримає підвищення на 25% до 773,44 грн. за тис. кубометрів, а друга — ціну в 1273 грн. за ту ж кількість спожитого газу. Принагідно зауважимо, що минулого року НКРЕ двічі переглядала роздрібні ціни на газ для населення. Останнє підвищення на 35% ми отримали щойно в грудні.

Прошу пана до смереки
Дякувати „Газпрому” за те, що загострив ситуацію з газом в Україні і тим самим змусив НКРЕ засвітити його ціну, наближену до реальної. Саме час хапатися за голову і думати: економити газ чи, може, від нього варто відмовитися? Іще кілька аргументів на користь останнього.
Дослідження „Європейська енергетика і транспорт: тенденції до 2030”, проведене минулого року на замовлення Єврокомісії, спрогнозувало 40% зростання світової ціни на газ до 2015 року. „До 2030 року повинні статися радикальні зміни в структурі джерел тепла... Різке зростання світових цін на природний газ, нафту і нафтопродукти... Витіснення газових котелень і більшості ТЕЦ...” — це прогноз, відображений у „Енергетичній стратегії України на період до 2030 року”. Документ, що його прийняли два роки тому, ставить завдання на 50% скоротити споживання газу. За рахунок чого? Передовсім — природних ресурсів кожної області. В Івано-Франківській це — дрова. „У Закарпатті та на Прикарпатті завдяки лісам багато біопалива. Десь є торф, десь солома. П'ять млрд. кубів газу можна замінити однією лише соломою! А дровами — вдвічі більше”, — наголошує Анатолій Долинський, директор Інституту теплофізики Національної академії наук України. До речі, теплотворна здатність деревини рівноцінна здатності бурого вугілля, а вартість такого тепла є значно дешевшою, ніж отриманого з використанням вугілля, електрики, мазуту, дизпалива й газу.
У загальному обсязі енергозабезпечення країн ЄС (як-от Фінляндії, Швеції, Португалії) кількість енергії, що її отримують з деревини, становить 16%. У країнах колишнього СРСР — 0,8%. Практика одержання тепла з дерева не знаходила розвитку, позаяк навіть на деревообробних підприємствах, де відходи складають 20-35% ділової деревини, заохочувалося використання газу. Хоч приклади втілення таких проектів вражають: підприємства, де отримують тепло з тирси, кори, стружки та горбалів (шматкових відходів), економлять за один опалювальний сезон до 20 тис. євро. В нашій області таку технологію застосовують усього три з 500 деревообробників — „Інтерплит” (Надвірнянщина), „Уніплит” і „Крона-Україна” (Долинський район). Тирсою опалюють приміщення дитячого санаторію „Смерічка” (Ворохта) — підприємці самі привозять сюди відходи, позбавляючись клопоту їх утилізувати. Оскільки Прикарпаття – територія туристично-рекреаційна, місцевій владі варто було би популяризувати цей досвід ще й з екологічних міркувань. І не тільки серед промислових підприємств, адже 70% газу в області спалюють комунальні підприємства та населення.

Піроліз та інші реакції
А тим часом у лісах тільки довкола Франківська гниє понад 5 тис. кубометрів паливних матеріалів. Дерево, заготовлене під час т.зв. рубки оздоровлення лісів, плюс відходи деревообробки (технологічна деревина). Куб твердолистяних порід (граб, дуб, бук) коштує 100-120 грн., куб „м’якої” деревини (береза, вільха, осика, смерека) — від 70 грн. Горбалі, залежно від породи дерева, йдуть за 40-60 грн. „Пропозиція дров є більша, ніж потреба людей”, — повідомив Андрій Шпундра, начальник відділу лісових ресурсів обласного управління мисливського і лісового господарства. А ринку збуту відходів, за його словами, й узагалі нема. „Можемо відвантажити стільки палива, скільки вам потрібно, будь-яку кількість”, — сказав як зав’язав Богдан Бакай, директор Івано-Франківського держлісгоспу.
Потрібно небагато, якщо послуговуватися не так буржуйками (вартість сталевої від 350 грн., чавунної – від 100 грн.), як пічками і котлами на твердому паливі. У моделях з найвищою тепловіддачею (ККД 85-95%) застосований метод піролізного спалювання деревини та інших відходів (тирси, соломи, макулатури тощо). Піроліз передбачає повільне згорання матеріалу, під час якого відбувається його повне розкладання на горючий газ (метан). Він, завдяки особливій конструкції пристроїв, також згорає — в окремій камері. Завантажують такі пічки раз на 8-12 годин, а деякі — раз на тиждень. На всі шість місяців опалювального сезону їх власникам потрібно 3-6 кубометрів дров.
В Україні такі котли виготовляють, наприклад, рівненська фірма „Данко” та вінницька „АН&ТОЛ” — ціна, залежно від потужності, $800-1500. Серед зарубіжних брендів популярними є зовні подібні на холодильник автоматичні польські котли „Granpal” ($4,5 тис.) і німецькі пічки типу буржуйки „Buller”, які ще називають міні-котельнями (від 1,7 до 4 тис. грн. у місцевому „Епіцентрі”). Для них годиться деревина будь-якої вологості. За сезон, скажімо, „Buller” спалює уп’ятеро менше грошей, аніж газ%

Джерело: http://pravda.if.ua/news-6242.html