У цей день за традицією готують останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона «голодна», бо з цією пори й до наступного дня, доки не освятять воду і річці, люди говіли, тобто не їли.
За народним уявленням, цей день «старий рік кінчає, а новий починає». Влаштовували прощання з кутею, її «проганяли з хати»: «Тікай, кутя, із покутя! Узвар, іди на базар, а паляниці – лишайтеся на полиці!» – примовляли, б’ючи палицею по припічку або по кутах хати знадвору.
У цей час, казали, небо розкривається а тварини опівночі розмовляють людською мовою, але підслуховувати їх великий гріх. Дівчата ворожили на долю, а жінки замовляли трави на лікувально-чарувальні потреби. Снопа-дідуха виносили до саду і там спалювали, «щоб зима скоріше скинула кожуха і весна швидше почала сокорух».
Власне, це був останній день колядок. На Голодний Святвечір водили «Меланку», здебільшого дівчата, хоч у деяких регіонах робили це й парубки. На більшості території України основні новорічні дійства завершувалися після Василя.