Предстоятель УПЦ радше хоче залишатися Митрополитом Київським, ніж стати Патріархом Московським
Виступаючи з промовою перед учасниками Передсоборної Наради делегатів Української Православної Церкви на Помісний Собор РПЦ, яка відбулася 17 січня у Києво-Печерській Лаврі, Митрополит Київський і всієї України Володимир зосередив головну увагу на проблемі канонічного статусу УПЦ і пов’язаної з цим справи подолання міжправославного розколу в Україні.
На початку промови Предстоятель УПЦ згадав про сумну причину скликання майбутнього Помісного Собору РПЦ.
Далі владика Володимир звернув увагу, що „Помісному Собору, згідно з діючим Статутом про управління Руської Православної Церкви, належить вища влада в питаннях віровчення та канонічного устрою. Тому Помісний Собор Руської Православної Церкви має затвердити рішення попередніх Архиєрейських Соборів відносно Української Православної Церкви.”, маючи на увазі рішення Архиєрейських Соборів РПЦ від 1990 і 2000 років, згідно з останнім УПЦ отримала статус „самокерованої з правами широкої автономії”.
„Не буде перебільшенням сказати, що об’ємом своїх прав Українська Православна Церква не поступається сьогодні не тільки Автономним, але й деяким Автокефальним Помісним Церквам, — зауважив Митрополит Володимир у промові. — Упродовж останніх років, дякуючи самокерованому статусу нашої Церкви, ми стали свідками відродження традицій її самобутнього буття. Незалежність Української Православної Церкви створила можливість для того, щоб наша Церква могла стати, за словами апостола, всім для всіх, ні для кого не створюючи перепон ані за політичною, ані за ідеологічною чи будь-якою іншою ознакою. (...) Сьогодні ми можемо впевнено казати, що канонічний статус, наданий Українській Православній Церкві вісімнадцять років тому, пройшов випробування часом”.
Далі Митрополит Володимир зі сумом згадав про розкол, який існує в українському Православ’ї, ініціативи УПЦ щодо його подолання і вплив канонічного статусу УПЦ на цю справу.
„Цілком очевидно, — зауважує Предстоятель УПЦ, — що і сьогодні в українському церковному народі немає одностайності в питанні оптимального для нашої Церкви канонічного статусу. Тому і сьогодні будь-які остаточні рішення по цьому питанню, вважаю, будуть передчасними”.
„Але це не означає, — наголошує першоєрарх УПЦ, — що ми повинні відмовитися від відкритого загально церковного обговорення вказаної проблеми або замовчувати її існування. Навпаки, сьогодні ми повинні вивести це обговорення на якісно новий рівень та залучити до нього найкращих фахівців в галузі церковної історії та канонічного права”.
Для успішності цієї дискусії Митрополит Володимир вважає за доцільне створити спеціальну комісію, до якої б увійшли представники єрархії УПЦ і РПЦ, церковні науковці з провідних богословських навчальних закладів Росії та України.
„Оскільки питання можливого канонічного статусу Української Православної Церкви є одним з центральних в нашому діалозі з неканонічними угрупуваннями, то в разі створення названої комісії, вона б могла розглянути і можливі шляхи подолання церковних розколів в Україні”, — говорить у своїй промові Митрополит Володимир. Він також зауважує, що не завжди складалися нормальні умови для діалогу „з відпавшими від церковного спілкування братами на відповідному богословському рівні. Життя вимагало активних дій та негайного прийняття рішень. Сьогодні конфесійна ситуація в Україні стала стабільнішою. Всі ми втомилися від релігійної ворожнечі”. Він припускає, що так думають і в УПЦ КП та УАПЦ. „Тому сьогодні ми маємо всі умови для того, щоб спокійно та виважено проаналізувати ситуацію та спробувати знайти оптимальну модель подолання церковних розділень в Україні”.
Предстоятель УПЦ також застерігає від небезпек, які виникають у переговорному процесі, найбільшою з яких є його політизація. Він нагадав, що УПЦ засудила „політичне православ’я”, а також просить політиків та державних мужів не втручатися у внутрішньоцерковне життя. „Ми вітаємо прагнення політиків допомогти Церкві в подоланні існуючих церковних розділень, але водночас нагадуємо, що Церква в Україні відділена від держави, і тому допомога держави не повинна перетворюватися на втручання у внутрішньоцерковні справи”.
На завершення промови перед учасниками Передсоборної Наради делегатів Української Православної Церкви на Помісний Собор РПЦ, Митрополит Володимир, зокрема, сказав: „Сьогодні багато розмов іде про те, хто незабаром займе увдовівший Патріарший Престол. Серед можливих кандидатів говорять і про мене, вбачаючи в мені наступника Святішого Патріарха Алексія. Однак, щиро дякуючи за таку велику честь, я бажаю предстати перед Богом 121 Митрополитом Київським. 16 Патріархом Московським і всієї Русі хай буде той, на кого вкаже Бог та ваш вибір”.
На початку промови Предстоятель УПЦ згадав про сумну причину скликання майбутнього Помісного Собору РПЦ.
Далі владика Володимир звернув увагу, що „Помісному Собору, згідно з діючим Статутом про управління Руської Православної Церкви, належить вища влада в питаннях віровчення та канонічного устрою. Тому Помісний Собор Руської Православної Церкви має затвердити рішення попередніх Архиєрейських Соборів відносно Української Православної Церкви.”, маючи на увазі рішення Архиєрейських Соборів РПЦ від 1990 і 2000 років, згідно з останнім УПЦ отримала статус „самокерованої з правами широкої автономії”.
„Не буде перебільшенням сказати, що об’ємом своїх прав Українська Православна Церква не поступається сьогодні не тільки Автономним, але й деяким Автокефальним Помісним Церквам, — зауважив Митрополит Володимир у промові. — Упродовж останніх років, дякуючи самокерованому статусу нашої Церкви, ми стали свідками відродження традицій її самобутнього буття. Незалежність Української Православної Церкви створила можливість для того, щоб наша Церква могла стати, за словами апостола, всім для всіх, ні для кого не створюючи перепон ані за політичною, ані за ідеологічною чи будь-якою іншою ознакою. (...) Сьогодні ми можемо впевнено казати, що канонічний статус, наданий Українській Православній Церкві вісімнадцять років тому, пройшов випробування часом”.
Далі Митрополит Володимир зі сумом згадав про розкол, який існує в українському Православ’ї, ініціативи УПЦ щодо його подолання і вплив канонічного статусу УПЦ на цю справу.
„Цілком очевидно, — зауважує Предстоятель УПЦ, — що і сьогодні в українському церковному народі немає одностайності в питанні оптимального для нашої Церкви канонічного статусу. Тому і сьогодні будь-які остаточні рішення по цьому питанню, вважаю, будуть передчасними”.
„Але це не означає, — наголошує першоєрарх УПЦ, — що ми повинні відмовитися від відкритого загально церковного обговорення вказаної проблеми або замовчувати її існування. Навпаки, сьогодні ми повинні вивести це обговорення на якісно новий рівень та залучити до нього найкращих фахівців в галузі церковної історії та канонічного права”.
Для успішності цієї дискусії Митрополит Володимир вважає за доцільне створити спеціальну комісію, до якої б увійшли представники єрархії УПЦ і РПЦ, церковні науковці з провідних богословських навчальних закладів Росії та України.
„Оскільки питання можливого канонічного статусу Української Православної Церкви є одним з центральних в нашому діалозі з неканонічними угрупуваннями, то в разі створення названої комісії, вона б могла розглянути і можливі шляхи подолання церковних розколів в Україні”, — говорить у своїй промові Митрополит Володимир. Він також зауважує, що не завжди складалися нормальні умови для діалогу „з відпавшими від церковного спілкування братами на відповідному богословському рівні. Життя вимагало активних дій та негайного прийняття рішень. Сьогодні конфесійна ситуація в Україні стала стабільнішою. Всі ми втомилися від релігійної ворожнечі”. Він припускає, що так думають і в УПЦ КП та УАПЦ. „Тому сьогодні ми маємо всі умови для того, щоб спокійно та виважено проаналізувати ситуацію та спробувати знайти оптимальну модель подолання церковних розділень в Україні”.
Предстоятель УПЦ також застерігає від небезпек, які виникають у переговорному процесі, найбільшою з яких є його політизація. Він нагадав, що УПЦ засудила „політичне православ’я”, а також просить політиків та державних мужів не втручатися у внутрішньоцерковне життя. „Ми вітаємо прагнення політиків допомогти Церкві в подоланні існуючих церковних розділень, але водночас нагадуємо, що Церква в Україні відділена від держави, і тому допомога держави не повинна перетворюватися на втручання у внутрішньоцерковні справи”.
На завершення промови перед учасниками Передсоборної Наради делегатів Української Православної Церкви на Помісний Собор РПЦ, Митрополит Володимир, зокрема, сказав: „Сьогодні багато розмов іде про те, хто незабаром займе увдовівший Патріарший Престол. Серед можливих кандидатів говорять і про мене, вбачаючи в мені наступника Святішого Патріарха Алексія. Однак, щиро дякуючи за таку велику честь, я бажаю предстати перед Богом 121 Митрополитом Київським. 16 Патріархом Московським і всієї Русі хай буде той, на кого вкаже Бог та ваш вибір”.
Джерело: РІСУ, http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;26853/