”Мій батько мав млина, пилораму, гідроелектростанцію — усе 1948 року віддав до колгоспу. На цій косовиці росло 13 дубів — і їх колгосп зрубав. Мама померла 1980-го. Перед смертю попросила: ”Діти, аби у вас не було проблем, бо у вас робота, то най у хижі буде священик, а далі най буде й банда”. Ми так і зробили: у хаті священик відправив похорон, а в останню путь проводив духовий оркестр. За чотири роки помер батько — його так само проводжали”.
77-річний Іван Лях із села Великий Раківець Іршавського району на Закарпатті веде до свого фермерського господарства ”Раківчанка”. Тут на власній земельній ділянці із 68-річною дружиною Єлизаветою чоловік два роки тому збудував цегляну церкву Івана Златоустого. Цього Різдва збирали пожертви на позолочений іконостас.
— Храм стоїть між трьома селами — Малим, Великим Раківцями та Імстичевом. Людей майже 14 тисяч, а наших парафіян чоловік 20 набереться, — каже Єлизавета Михайлівна. — Люди звикли до своїх церков, хоч вони й належать Московському патріархату. На другий день Різдва пожертв зібрали 28 гривень. А двом дякам заплатила 80.
Ляхи власним коштом утримують храм, на двох отримують 2 тис. грн пенсії. Отцеві Ігорю із села Букове Виноградівського району, який у церкві править служби Божі, компенсують витрати на бензин.
— Отець Петро Береш, секретар Мукачівської греко-католицької єпархії — то мій племінник. Приїхав до нас і давай розповідати, що єпископ Мілан Шашик хвалив нас за дубовий хрест при дорозі, який 2003 року поставили. Каже: зробили подарунок Ісусові, а Божій Матері — нич. Треба капличку, — згадує Іван Іванович. — То ми рішилися церкву збудувати на честь Івана Златоустого. Владика Мілан Шашик казав, що в єпархії немає церкви цього святого. У нас у роду всі Івани — і син, і внук, і зять. Я в колхозі 42 роки відробив на пилорамі, приятелі по селах помогли фундамент закладати. Грузовик свій ГАЗ-53 продав, земельних паїв на шість сотих, щоби тільки почати будову. На стіни 20 тисяч цегли пішло. 26 листопада, на річницю освячення церкви, у нас було 15 священиків та 15 процесій. Владика Мілан подарував мощі та ікону Івана Златоустого, які привіз із Рима. Отець Ігор — повіси, трибуну для читання Євангелія. Єлизавета офірувала вишитий білими нитками рушник ручної роботи. Парове купили, радіатори опалення поставили. Єпархія помогла документи на церкву зробити, печатку вирізали. Тепер треба буде податок платити.
— А скільки находилися, доки нам дозволили будувати, — додає дружина. — Разів десять були в області, у районі. 5 травня 2005-го владика освятив камінь. Найняли людей, викопали фундамент. За ніч хтось украв вісім прутів арматури — ну що за люди! Два пси тут сторожать, а восени того року вкрали воза. Хоснований (уживаний. — ”ГПУ”) купили в сусідньому селі Широкому за 1200 гривень.
У фермерському господарстві подружжя тримає трьох бичків на м’ясо, корову, теля, трьох коней. Мають 3 га покосу, майже гектар поля.

Тетяна Грицищук, "Газета по-українськи"