Росія: "стратегічний супротивник" або "складний партнер"?
Яку роль Росія повинна грати в глобальній політиці і, власне кажучи, в новому європейському державному порядку? Європа і Америка повинні, нарешті, знайти відповідь на виклик, зроблений Москвою - і до кінця продумати альтернативу.
Вже 19 років Америка і Європа носяться з одним і тим же питанням, що має вирішальне значення. Яку роль повинна грати Росія в глобальному світі і, власне кажучи, в новому європейському державному порядку? Чи потрібно з нею поводитися як зі складним партнером або як із стратегічним супротивником?
Навіть коли під час короткої війни Росії з Грузією це питання стало животрепетним, Захід не знайшов на нього переконливої відповіді. Якщо слідувати уявленням більшості країн Східної Європи, Великобританії і уряду Буша, то відповідь звучить так: «стратегічний супротивник».
Натомість більшість західноєвропейців віддають перевагу альтернативі – «складний партнер». Цей дві взаємовиключні альтернативи мають щось спільне: вони не продумані до кінця.
Якщо сприйняти Росію як «стратегічного супротивника» (на користь цього говорить реставрація великодержавної російської силової політики при Путіні на шкоду пануванню права у внутрішній і зовнішній політиці), тоді Захід повинен грунтовно змінити свою програму. Правда, Росія більше не є супердержавою, якою вона була за часів Радянського Союзу, але у військовому відношенні вона все ще велика держава, щонайменше, в Європі і в Азії.
Щоб вирішити численні регіональні конфлікти і дати собі раду з глобальними викликами, які займають в програмі Заходу пріоритетне місце, співпраця з Росією необхідна. Проте стратегічна конфронтація, а саме щось на зразок невеликої «холодної війни», поставила б під питання цю програму або, щонайменше, істотно ускладнила б її реалізацію. І так з'являється питання: чи настільки вагомою є російська загроза, що це вимагає подібної переорієнтації Заходу? Я вважаю, що ні.
Великодержавні претензії Путіна і його великодержавна політика - уразливі. Особливо тоді, коли ціна на нафту - як зараз - знижується до рівня 40 доларів за баррель. І він це знає. Демографічно Росія знаходиться «в піке», економічно і соціально залишається такою, що відстає, її інфраструктура слабораозвинута так само, як її вкладення в освіту і підготовку фахівців. Вона в основному живе за рахунок експорту енергоресурсів і сировини, в своїх зусиллях щодо модернізації вона залежна від Заходу, перш за все, від Європи.

Спільний газовий ринок
Це можна бачити на прикладі припинення постачань газу минулого тижня. Москва явно хоче використовувати холодну зиму, щоб переконати європейців в необхідності будівництва трубопроводу по дну Балтійського моря. Якщо ЄС, нарешті, створив би спільний газовий ринок, при якому трубопроводи із заходу тягнулися б на схід, тоді для Москви і Києва ситуація виглядала б зовсім інакше. У Європи була б істотно сильніша позиція.
Кілька місяців тому у російського уряду була ідея провести в рамках Організації з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ) переговори щодо створення нового європейського порядку. Москва розглядає договори, підписані в 90-і рр., як несправедливі, оскільки вони грунтуються на її тодішній слабкості. Її мета полягає в тому, щоб ослабити або навіть витіснити НАТО і відновити свої зони впливу в Східній Європі і Середній Азії.
Але тим самим Путін здійснює велику помилку, оскільки для Заходу всі ці цілі неприйнятні, і Москва, здається, все ще не усвідомила, що агресивна зовнішня політика Росії була, є і залишиться найкращою і найефективнішою гарантією існування для НАТО.
На колишній батьківщині марксизму-ленінізму, здається, все ще мало розуміють в діалектиці. Оскільки, якщо російське керівництво дійсно хоче добитися зміни статус-кво, що склалося після розпаду Радянського Союзу, тоді йому потрібно спочатку і, перш за все, проводити відносно своїх сусідів політику, яка зменшує, а не підсилює страхи.

На конфронтаційному курсі
Проте те ж саме стосується і Заходу. Правда, принципи нової Європи, як вони визначаються в ОБСЄ після 1989/90 рр., не допускають, щоб рішення з приводу альянсів підкорялися вето великого сусіда. Те ж саме має силу і для вільних виборів, а також для непорушності кордонів. Але протиракетна система в Польщі і Чехії, а також перспективи для Грузії і України стати членами НАТО роблять ставку на конфронтацію там, де вона взагалі не потрібна.
Заходу не слід відкидати бажання Росії провести нові переговори. Заходу потрібно усвідомити це як шанс нарешті знайти відповідь на ключове питання про роль Росії в Європі. При цьому НАТО повинно грати центральну роль, оскільки воно є невід'ємною складовою для більшої частини європейців, а також для Америки. Компроміс інтересів міг би полягати в тому, щоб принципи і інститути європейського державного порядку залишалися б без змін. У відповідь Росія одержала б в рамках НАТО ширшу роль, включаючи перспективу повного членства в альянсі.

Сміливий крок
«Дитячий столик» Ради НАТО-Росія однозначно був дуже малий і не функціонував. Але чом би не подумати про те, щоб перебудувати НАТО для ефективної системи європейської безпеки, включаючи Росію? Тим самим були б змінені правила гри, могли б бути досягнуті численні стратегічні цілі: європейська безпека, вирішення конфліктів між сусідніми державами, енергетична безпека, роззброєння, нерозповсюдження ядерної зброї і так далі. Звичайно, подібний сміливий крок змінив би НАТО.
Але ще більше він змінив би Росію. Якщо Захід почне з Росією дискусію без ілюзій, в ясній свідомості своїх власних стратегічних інтересів і з новими ідеями для кооперації, то побоюватися нічого - окрім невдачі. Проте цей крок передбачає наявність двох речей, яких зараз немає: по-перше, трансатлантичної єдності у взаєминах з Росією, по-друге - більш згуртованого і тим самим сильнішого Євросоюзу. Але виклик, зроблений Росією, не дозволяє подальшого зволікання. При цьому дійсно йдеться про дуже багато що.

Дата публікації - 14 січня 2009 р.
Йошка Фішер - 60 років, член партії 'Зеленые/Союз 90', міністр закордонних справ і віце-канцлер Німеччини в період 1998-2005 рр. Він пише спеціально для Project Syndicate і газет 'Die Suddeutsche Zeitung'.

Джерело: "Поступ", http://postup.in.ua/usual.php?what=57196