10 лютого Служба безпеки України презентувала збірник «Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали», який нещодавно вийшов з друку до 75-ої річниці Голодомору в Україні.
Збірник став черговим виданням, підготовленим на матеріалах Галузевого державного архіву СБУ на виконання Указів та доручень Президента України щодо відновлення історичної справедливості та оприлюднення засекречених документів тоталітарного режиму.
У вступному слові директор Департаменту архівного забезпечення СБ України Володимир В’ятрович наголосив, що у збірнику вперше в українській історіографії висвітлено антирадянське повстання селян 1930 р. на Дніпропетровщині. Збройне повстання у квітні 1930 р. на Дніпропетровщині – один із найпотужніших, проте найменш досліджених селянських виступів в Україні напередодні Голодомору. Ця подія заслуговує детального висвітлення, нових оцінок і узагальнень.
Документи, що зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України, свідчать про масовий опір селян України політиці колективізації, розкуркулення та хлібозаготівель. У збірнику показано роль ДПУ УСРР у придушенні збройного повстанського руху, що становив загрозу насадженню комуністичного режиму.
Виявлені і розсекречені протягом 2006–2008 років Службою безпеки України документи, а також спогади жителів Дніпропетровщини, зібрані співробітниками Міжнародної громадської організації «Інститут Україніки» (м. Дніпропетровськ) та краєзнавцями, дозволяють відтворити більш повну картину цього повстання.
Приховування і переслідування правди про повстання 1930 р. у Дніпропетровському окрузі УСРР, починаючи від прийняття судового рішення «без участі сторін», зумовили або повне забуття, або перекручені чи нав’язані радянською владою трактування його причин, перебігу та наслідків. Повстання виявилося невідомим в історії Українського народу, а його учасники досі не реабілітовані.
Упорядник презентованого видання «Павлоградське повстання 1930 р. Документи і матеріали» Василь Даниленко наголосив: «Після повстань на початку 1920-х років Павлоградське стало одним із перших масових виявів незадоволення політикою радянської влади, коли повсталі взялися за зброю, намагаючись змінити режим».
Інформація, що з різних джерел збирали в ДПУ, свідчить: українські селяни усвідомлювали небезпеку масового голоду. Починаючи з 1927 року, незадоволення селян, які становили основну масу населення України, помітно зростало, виливаючись у ті чи інші форми протесту. Вже тоді в донесеннях ДПУ з’являються слова із зафіксованих інформаторами розмов селян про небезпеку голоду, про бажання повернути Українську Народну Республіку, добитися незалежності України та економічної свободи.
Організаційним центром Павлоградського повстання стали села Богданівка і Тернівка. Селяни ставили за мету повалення радянської влади, здобуття свободи, «коли буде забрана вся Україна». Боротьба вишколених загонів ДПУ й міліції з розрізненими, слабо керованими і озброєними селянами, тривала протягом 5-6 квітня і завершилась поразкою антирадянського селянського повстання.
За участь у повстанні до відповідальності було притягнено 210 осіб. 27 повстанців прирекли до вищої міри покарання – розстрілу. Лише 19 заарештованих було звільнено, решта дістали від трьох до десяти років ув’язнення.
Вміщені у книзі документи ДПУ УСРР розкривають також страшну картину голоду 1932–1933 років на Дніпропетровщині, що особливо лютував у районах, охоплених у минулі роки «петлюрівщиною», «махновщиною», «контрреволюцією».
Поглиблене вивчення і здобуті нові важливі факти соціально-політичної історії України 20-х – початку 30-х років минулого століття матимуть не тільки наукове, а суспільно-політичне значення для консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури.

Прес-центр СБ України