Шістдесят п’ять років тому за розпорядженням комуніста Постишева у Києві зруйнували один з найбільш досконалих – у мистецькому розумінні цього слова – храмів – Військовий Микільський собор.
На його місці радянські чиновники надумали спорудити дім культури Червонопрапорного заводу. Але на дім культури так і не спромоглися.
Лише за кілька десятків років на місці руїн храму спорудили банальну будівлю палацу для дітей. Від колишнього собору, який називали перлиною українського бароко, залишились тільки чорно-білі фото.
1690 року гетьман Іван Мазепа виділив сто тисяч золотих на побудову у Києві храму Святого Миколи. Шість років тривало будівництво і собор вийшов знаменитий. Він був кам’яний, одноповерховий. Живопису і мозаїк в середині не було. Але храм мав надзвичайної краси іконостас – різьблений з дерева, позолочений і складався він аж з семи ярусів. Іконостас Микільського собору називали одним з найкращих у Києві. Серед прочан Микільський собор був шанований за те, що в ньому зберігалися мощі св.Іоанна Златоуста.

Храм спонукав думати про мазепинські часи. Радянська влада «очистила» столицю
Автор київського путівника початку ХХ століття, Щероцький, так описує мазепинський храм: «Форми Миколаївського собору, вся неймовірна краса його стін є згадкою життя дуже розкішного. Яка примушує думати про мазепинські часи, коли відбувався розквіт української культури, науки, мистецтва, коли народ після кількох століть суворого військового життя зажив дуже заможно».
Окрасою древнього міста Микільський собор був до 1934-го року. Саме тоді нові господарі Києва взялися очищати столицю від, як писали комуністичні газети того періоду, «непотрібних і потворних нашарувань попередніх епох». Але долю саме Микільського храму вирішив візит до Києва московського товариша Постишева. Виступаючи на пленарних зборах Київської міської ради він заявив, що «треба раз і назавжди стерти з лиця землі весь цей історичний мотлох, який своїм існуванням живить коріння українського буржуазного націоналізму».
Першими після промови Постишева в українській столиці полягли Михайлівський Золотоверхий монастир та Військовий Микільський собор. Впродовж тривалого часу на місці знищеного Микільського храму лежали купи цегли, яку з роками кияни розібрали на різноманітне будівництво.

Ірина Перешило
Джерело: "Радіо Свобода", http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1510659.html