Веб-сайт «Європейська Україна», після невеличкої перерви, продовжує публікацію аналітичних матеріалів чернігівського історика Валентина Лутченка. Політик аналізує феномен популярності екс-спікера Арсенія Яценюка.
Так, за даними останніх соціологічних досліджень, Яценюк майже наздогнав за рейтингом Юлію Тишенко (очолює рейтинги Віктор Янукович). Тобто, молодий політик може стати президентом України. Це далеко не всім подобається. І не випадково в українському парламенті вже виникла ідея про підвищення вікового цензу з 35 до 40 років для кандидатів у президенти (А.Яценюку у травні виповниться 35 років).
Згадаймо й те, що до президентських виборів вже не так й багато часу – на 25 жовтня 2009 р. призначено вибори президента України. Тобто, фактично після Великодніх свят нас очікує виборча кампанія.
Про передвиборчі прогнози читайте в матеріалі чернігівського історика й аналітика Валентина Лутченка.

Чернігівський погляд. Впевнені кроки Арсенія Яценюка до політичного Олімпу
В листопаді минулого року я присвятив дві статті пов’язані не стільки з відставкою А. Яценюка з посади Голови Верховної Ради України, про що смакувало більшість ЗМІ, скільки про майбутнє молодого політика. На фоні тодішніх коментарів, моя публікація аж ніяк не вписувалася в коло загальних відгуків. В цьому дуже легко переконатися, познайомившись з ними. В лютому - березні 2009 року з’явилися перші відгуки з вуст відомих політологів про можливість Арсенія Петровича серйозно втрутитися у президентські перегони. Справдилися і ще деякі прогнози. Отже, те що в листопаді викликало тільки багатозначну посмішку у деяких моїх колег, сьогодні вже й ними сприймається як належне – Яценюк дійсно серйозний політичний гравець, до політичного майбутнього якого спочатку так зневажливо поставилися досить багато відомих, і не дуже, політиків. Після чотирьох з половиною місячного мовчання скажу те, в чому сьогодні вже мало хто сумнівається – рейтинг екс-спікера і далі буде зростати. Та писати статтю, щоб озвучити тільки цю «новину», звичайно, не варто. Цілком можливим є те, що у деяких публікаціях можна було зустріти відгуки про феноменальне вміння Арсенієм Петровичем чітко і конкретно висловлюватися по надзвичайно болючим, а тому важливим проблемам нашого суспільства. Та легкість з якою він розказує виборцям України про конкретні шляхи щодо їх подолання просто шокує всіх, хто його слухає. Та будемо відвертими одних це дуже радує, інших навпаки це непокоїть і дуже турбує. На превеликий жаль, для майбутніх кандидатів у президенти А.Яценюк виглядає занадто переконливим і мало хто сумнівається в тому, що він буде авторитетним главою держави, а значить користуватиметься повагою не тільки у громадян України, але і інших країн. Включаючи і Росію, якщо декого це дуже вже турбує. З дуже розумним і прагматичним президентом України навіть Росія вестиме себе коректно, точніше змушена буде це робити. Прості громадяни двох сусідніх країн від цього тільки виграють. З висловленого серйозним аналітикам досить важко висунути суттєві аргументи проти. Певні деталі ми до уваги брати не будемо, тим більше, що з них професійні політтехнологи зможуть зробити плюси чи мінуси.
Отже, знову настав час заглянути на декілька місяців наперед. Спеціалісти, які на цьому заробляють на життя вже висловили чимало різних міркувань. Серед них є як досить цікаві так і ті, що дивують своєю «геніальністю». Автору статті, якому не потрібно перед жодним кандидатом підлабузнюватися має чудову нагоду знову спрогнозувати ситуацію з президентськими перегонами, в які вже активно включилися всі без винятку гравці, крім, звичайно, технічних кандидатів, які чекають хто їх і скільки візьме на «службу».Зрозуміло, що 12 технічних кандидатів вже ніхто брати не буде, але на декілька попит буде. Та залишимо заробітчан у спокої, а повернемося до головних гравців. Лідери майбутньої президентської кампанії вже давно відомі: В.Янукович і Ю.Тимошенко, як і те, що третім досить переконливо закріпився А.Яценюк, змінивши на передстартовому етапі нині діючого президента В.Ющенка. Іншим кандидатам у президенти відводиться роль звичайних учасників виборчої кампанії або технічних кандидатів з певною фінансовою чи іншою бартерною вигодою для себе особисто чи власної партії, що фактично є одним і тим же самим. Відкинувши емоції можна сказати, що і Віктор Андрійович ще не втратив до кінця свої шанси, щоб бути обраним вдруге. Однак час вже чітко працює проти нього, а скористатися сучасними виборчими технологіями, коли у нього багато «друзів» поруч, він не зуміє. Точніше йому їх не захочуть віддавати. Та трьох гетьманів, вибачте президентів, для України забагато. Повинен бути один. Не дивлячись на сьогоднішні рейтинги всі три головні претенденти мають фактично однакові можливості. Говорю про це серйозно і відверто. Як законослухняний громадянин з повагою сприйму вибір українців, а доки що маю можливість скромно слідкувати за передвиборчими перегонами, які вже розпочалися і учасники тільки чекають офіційного старту, щоб кинутися в бій за здобуття політичного Олімпу. На ньому може поміститися тільки один і переможцем, як правило стає той, хто більш активно та настирливо, з командами однодумців, зуміє переконати виборців у своїй перевазі над конкурентами.
Вже не раз звучали заяви про те, що перемогу здобуде Юлія Тимошенко. Дуже відомий і популярний С.Шустер говорив, що в другому турі В.Янукович програє будь-кому, хто буде його суперником. Звучали заяви, що лідер виборчих перегонів Янукович, як представник опозиції має з цього зиск і він стане черговим президентом держави. Всі ці висловлювання мають право на життя і я не збираюся їх відкидати. Листопадові заяви про перспективність Яценюка вже стали реальністю сьогодні. Тому в квітні я висловлюю чергове не дуже переконливе твердження А.Яценюк має всі шанси бути Президентом України, якщо Прем’єр-міністром України буде В.Янукович. Арсеній Петрович за підтримки Віктора Федоровича має непогані шанси перемогти Юлію Володимирівну. У випадку очної зустрічі у другому турі у Януковича такі ж шанси програти Тимошенко, як у Яценюка виграти у неї. В 2004 році не дуже досвідчених лідерів перегонів позбавили можливості Ющенку стати президентом, а Януковичу очолити уряд. Україна разом з фіналістами отримала великі проблеми, які долаємо ще й сьогодні. Команді В.Януковича є над чим думати. Іти на другу спробу і мати шанси знову програти чи не втрачаючи свій авторитет перемогти головного опонента і гарантовано мати прем’єрську посаду. Кращий варіант помітний неозброєним оком. Якщо Віктор Федорович про цей мій прогноз згадає після виходу в другий тур і ситуація буде не його користь, то виходити з гри, поступаючись учаснику перегонів, що буде третім (Яценюк), то це вже буде відступ з моральними втратами, як і передбачувана поразка у другому турі. І ще одне невеличке уточнення не обов’язково, щоб третій на той час був на стороні В.Януковича. Отже, роботи та інтелектуальних роздумів в командах основних учасників непочатий край. Бажаю, щоб найближче оточення не перекреслило зрозумілі сподівання і надії лідерів через неналежний прорахунок ситуації.

Валентин Лутченко для веб-сайту “Європейська Україна”.

До теми:
Чернігівський погляд. Втрата посади спікера – шлях А.Яценюка до політичного Олімпу?

Чернігівський погляд. Що може завадити Арсенію Яценюку стати загальноукраїнським лідером?