Україна являє собою країну, від якої багато в чому залежить мир та стабільність на європейському континенті. Тому НАТО приділяє особливу увагу відносинам у розвитку співробітництва у багатьох сферах, більшість з яких має цивільне призначення і спрямовано на демократичний розвиток саме України.
Це цілком прагматичний підхід Альянсу, тому що жодна країна самотужки не може забезпечити власну безпеку, з огляду на виклики сьогодення. Тому приділяється особлива увага розвитку демократичних процесів в країні, задля створення прогнозованих відносин, які в свою чергу спрямовані на забезпечення миру та стабільності шляхом досягнення консенсусу щодо спільного існування.
В листі, який був направлений на початку 2008 року, від Президента, Прем’єр-міністра, Голови Верховної Ради України до Генерального секретаря НАТО, чітко зазначено: «Політика євроатлантичної інтеграції визначена національним законодавством, не спрямована проти третіх держав і має на меті майбутнє членство України в Організації Північноатлантичного договору, про що порадимося з українським народом».
Тож, одним з неформальних критеріїв набуття повноправного членства в НАТО є підтримка громадянами України євроатлантичної інтеграції, хоча НАТО не вимагає проведення безпосереднього референдуму щодо членства.
Вибір кожного громадянина на можливому, майбутньому референдумі стосовно вступу України до НАТО залежить від свідомого розуміння ним свого статусу, своєї ролі у визначенні шляху розвитку країни, з одного боку, і характеру процесів інтеграції в НАТО – з іншого.
Негативне ставлення громадян України до північноатлантичної інтеграції значною мірою зумовлено наявністю факторів, які впливають на громадське сприйняття євроатлантичної інтеграції.
Існує широкий спектр міфів та стереотипів, які залишились з часів радянського минулого України, та ті, що роздмухуються політичними опонентами інтеграції України в НАТО. Недостатню підтримку громадськістю північноатлантичної інтеграції не слід пояснювати лише міфами та стереотипами. Вони лише слугують підґрунтям для розвитку чинників, які формують негативне ставлення громадян України до вступу в НАТО.
Одним з таких чинників, який є бар’єром у формуванні розуміння євроатлантичної інтеграції серед громадян України, є те, що деполітизоване, об’єктивне обговорення проблем інтеграції в НАТО часто ведеться на рівні вузьких спеціалістів (політологів, військових експертів, журналістів), але при цьому не стає об’єктом уваги більш широкої аудиторії або залишається нецікавим для неї. Це призводить до того, що значний прошарок населення не отримує достовірної і своєчасної інформації щодо НАТО, логіки розвитку цієї організації, її цілей та завдань. Хоча на сьогоднішній день існує тенденція перенесення аспектів проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи на регіони країни до більш ширшої аудиторії.
Іншим чинником є профанація термінів та понять, які є вирішальними у сприйнятті громадянами вступу України до НАТО ("євроатлантична інтеграція", "демократія", "реформи" тощо). З впевненістю можна стверджувати, що громадяни України майже не володіють інформацією про НАТО. Більшість взагалі не розуміє, що таке євроатлантична інтеграція.
Тож зараз ми маємо ситуацію, при якій міфи та стереотипи разом з нерозумінням та профанацією термінів є вирішальними у негативному сприйнятті інформації про НАТО та відносини з Україною.
Відповідно до задекларованих принципів у виконанні щорічних Цільових планів Україна – НАТО в рамках підписаного у 2002 році в Празі Плану дій Україна – НАТО, приділяється увага проведенню інформаційно-роз’яснювальної роботи серед громадян України щодо євроатлантичної інтеграції.
Виходячи з останніх подій, що були окреслені під час Бухарестського саміту НАТО у квітні 2008 року та засіданні Північноатлантичної ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ у грудні 2008 року, акцент уваги в проведенні державної політики все більше зосереджується на проведенні інформаційної роботи. З огляду на те, що рішення української держави має бути схвалене суспільством, останнім часом роз’яснювальна робота серед населення набуває особливої актуальності.
Основним принципом проведення зазначеної діяльності є досягнення максимального рівня неупередженості у донесенні інформації. Серед основних, практичних заходів проведення відповідної державної політики можна відзначити:
- проведення публічних заходів, семінарів, круглих столів, дискусій тощо;
- напрацювання інформаційно-аналітичної бази у вигляді друкованих та інших матеріалів з тематики відносин Україна – НАТО та їх розповсюдження;
- створення регіональної мережі мультиплікаторів інформації у проведені скоординованої публічної діяльності;
- створення експертного середовища, підготовка фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції;
- опрацювання різноманітних методологій та моделей проведення відповідної публічної роботи.
В Україні діє більш ніж 130 неурядових громадських організацій (НУО), які здійснюють свою місію у сфері євроатлантичної інтеграції. Фактично діяльність НУО охоплює всі регіони країни. Акценти проведення публічних заходів останнім часом все більше переносяться на регіональний рівень.
Координація діяльності НУО України, зокрема у проведені спільної інформаційної політики, відображається в існуванні об’єднань громадських організацій, а також відповідних коопераційних зв’язках між ними. Одним з провідних таких об’єднань є Громадська ліга Україна – НАТО, що була створена у 2003 році і на сьогоднішній день в склад якої входять понад 70 провідних організацій по всій країні.
Останнім часом, активізувалася діяльність зі створення постійно діючих Інформаційних пунктів, на регіональному рівні. На 2008 рік, створено 14 подібних закладів на рівні обласних центрів та Центру в Білій Церкві, який створено для роботи в Київський області. Головною метою діяльності центрів є налагодження постійної інформаційно-роз’яснювальної роботи з охопленням як найбільшої кількості населення маленьких міст та селищ регіонів. Всі, без виключення Центри, створені на базі провідних вищих навчальних закладів.
Продовжується практика науково-методичного наповнення Інформаційних стендів в Україні. Стенди мають більш фундаментальне значення у наданні інформаційних матеріалів щодо євроатлантичної інтеграції і носять бібліотечний характер. Кожний бажаючий громадянин може вільно отримати інформацію, звернувшись до одного з 27 стендів, що створені на рівні обласних бібліотек, або одного з 27 стендів, які діють у приміщенні вищих навчальних закладів кожної області України.
Одним з останніх успішних проектів, який реалізується, є створення Мережі партнерства Україна-НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства під егідою Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи. Так 5 жовтня 2006 року в ході проведення третього раунду консультацій Україна-НАТО на рівні міністрів оборони в м. Сінтра (Іспанія) було підписано Листа про наміри між Україною та 13 країнами-членами НАТО, серед яких була і Болгарія. Мережа представляє собою відкриту міжнародну недержавну комунікативну систему між неурядовими громадськими організаціями України та країн-членів НАТО, яка спрямована на встановлення контактів, обміну досвідом, поширення інформації та вивчення суспільної думки у сфері безпеки і оборони.
Практична імплементація діяльності Мережі відображається у реалізації спільних проектів між українськими НУО та подібними організаціями країн-членів НАТО. Одним з успішних спільних проектів можна відзначити проект «Суспільство та Армія - підстава взаємної довіри для зміцнення громадянського суспільства», який було організовано Атлантичною Радою України, Громадською лігою Україна – НАТО та іншими українськими організаціями з однієї сторони, та Інститутом стратегічних досліджень (м. Краків, Польща) - з другої. Метою проекту було передати досвід Польщі з процесу проведення реформування збройних сил та відповідного впливу НГО.
Ефективність та результат зазначеної діяльності можна визначити даними соціологічних досліджень. На початку 2008 року, за різними опитуваннями, підтримували курс держави на євроатлантичну інтеграцію до 22 відсотків громадян України, на кінець року - цей показник підвищився до 30 відсотків (за даними загальнонаціонального опитування, проведеного Інститутом трансформації суспільства на замовлення МЗС України).
Соціологи стверджують, що підтримка вступу до НАТО в Україні має регіональну особливість - із просуванням від західного регіону до східного рівень схильності населення до входження в цю систему колективної безпеки суттєво зменшується. Також більше схильні підтримувати вступ країни в Альянс молоді люди – на відміну від представників старшого покоління. Серед груп за сферами зайнятості позитивне ставлення до НАТО демонструють студенти і працівники державних та бюджетних установ - 35-37%. Порівняно низьку підтримку виявляють пенсіонери і домогосподарки, а також російськомовні громадяни України.
Тож можна констатувати, що розглядати ставлення громадян до євроатлантичних прагнень держави має позитивну динаміку. Але для її підтримки необхідно проводити більш скоординовану роботу між громадськими організаціями та органами державної влади. Важливим елементом є кооперація зусиль, тим більше що всі необхідні передумови в Україні для цього вже створені.

Олександр Макобрій, головний консультант національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України