Дорогий Український народе!
Дорогі ветерани!
Дорогі співвітчизники!
Вітаю вас з 64-тою річницею Великої Перемоги.
Говоритиму про те, що в душі.
Я думаю про свого батька.
Я думаю про наших батьків.
Я думаю про мільйони наших людей - полеглих у боях, закатованих у концтаборах, тих, які пройшли всі фронти і бойові підпілля, тих, які були в тилу, тих, які вижили і дали життя нам, - про всіх, які перемогли.
Це - наша спільна, єдина і неподільна, свята і велика перемога.
Ми здобули її разом з іншими народами, до яких звертаємо братні слова вітання, шани і спільної скорботи.
Ми вдячні усім братам.
Пам'ятаємо кожну краплину крові, що пролилася за спільну нашу свободу.
Про роль, місію і героїзм Українського народу говоримо з найвищою національною гідністю.
Війна тривала для нас чи не найдовше.
Двічі смерч війни пройшов нашою землею.
Ми підняли зброю опору на окупованих територіях.
Ми стали на смерть біля Москви, Сталінграда, Ленінграда, на Курській дузі.
Разом з іншими народами ми зупинили гітлерівську навалу.
Разом з іншими народами ми розпочали наступ на ворога.
У 1943-1944 роках на теренах України відбулися стратегічні операції, що стали вирішальними на всьому загальноєвропейському театрі бойових дій.
Оборона Києва, Одеси, Севастополя дали небачений зразок масового героїзму і самопожертви.
Донбаська, Київська, Корсунь-Шевченківська, Нікопольсько-Криворізька, Львівсько-Сандомирська, Яссько-Кишинівська, Східно-Карпатська операції - це шлях великої і важкої перемоги, яким ми йшли від містечка Мілове на сході до станції Лавочне на заході України.
Цього року виповнюється рівно 65 літ, як були визволені Крим, Поділля, Буковина, Галичина та Закарпаття.
Цей наступ дозволив врятувати всю Європу.
Сьогодні - День Європи. У його появі - наш безумовно великий внесок. У її майбутньому - наша велика роль.
Більше 7 мільйонів українців пішли на фронт Великої Вітчизняної війни.
Кожен другий не повернувся додому.
Кожен другий, хто вижив, став інвалідом війни.
Україна дала сотні видатних полководців, тисячі й тисячі героїв війни.
В епіцентрі світової війни Україна зазнала чи не найбільших втрат і руйнувань.
На фронтах, у концтаборах, у масових каральних акціях загинули до 10 мільйонів наших співвітчизників.
Повністю або частково були знищені 714 українських міст, 29 тисяч сіл, більше 16 тисяч заводів, фабрик та інших промислових об'єктів.
Без житла залишилося 10 мільйонів чоловік. «Україна поруйнована, як ні одна країна в світі. Поруйновані й пограбовані всі міста... Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю». Так писав у своєму щоденнику Олександр Петрович Довженко.
Перемога, здобута такою ціною, безумовно є священна.
Священною є спільна перемога всіх членів антигітлерівської коаліції.
Це - вічний подвиг людей.
Я впевнений - вся жорстока правда про війну, її диявольські причини, її розпалювачів, буде неминуче розкрита.
Як Глава Української держави звертаюся до всіх народів, що брали участь у Другій світовій:
Ми разом пройшли через пекло війни з фашизмом.
Ми не можемо допустити байдужості і блюзнірства у ставленні до спільної боротьби і полеглих героїв.
У новому часі немислимо допустити жодного найменшого натяку на відновлення будь-якої тоталітарної, авторитарної ідеології чи політики, що можуть плекати імперські амбіції, поставити під сумнів взагалі цінність людського життя і порушити священне право народів на самостійне національне буття.
Супроти спроб приховати «незручні» трагедії, що не вписуються в усталені образи, нам потрібна правда, взаємна повага до національної історії кожного із нас і братнє співчуття за полеглими.
Україна знає ціну цим словам.
Наша битва за свободу на європейському просторі тривала чи не найдовше.
У перемозі над тоталітаризмом - одне з головних джерел рідної держави, здобутої нашим народом.
Усім, хто здобував цю перемогу, - наша вдячність і наше саме глибоке визнання.
Українська держава - це найважливіший ключ до єдності всіх нас, хто віддано любить Україну, приймає її непросту історію національним серцем і хоче добра для неї і кожної її людини.
Українські ветерани вже давно усвідомили цю святу правду і, я вірю, ще не раз даватимуть нам, молодим поколінням, мудрі приклади порозуміння і уроки.
Це - неминуче, бо це - велика істина єдиного українського народу.
Українські воїни однаково любили Україну і смерть кожного однаково болісно переживали матері на Донбасі, Волині, Галичині, Поділлі чи в таврійських степах.
Пам'ять про них усіх має бути належно вшанована.
Треба зупинити процеси руйнування військових поховань і привести їх до ладу - належного нашій європейській культурі, зробити це з гідністю і великою любов'ю.
За останні кілька років і владою, і людьми закладено багато пам'ятних знаків, де у майбутньому будуть створені «Національні військові меморіали».
Дуже важливо, що нині бачимо, як зовсім юні громадяни України самостійно збирають свідчення про хід війни.
Це - приклади мудрості. Це - вияви нації. Це - приклади єдності, які потребує увесь наш народ.
Я не сприймаю і не сприйму жодної тези, що може розділити наш народ.
Нам треба йти далі, аби наші національні істини стали всеосяжними і зрозумілими для всіх і кожного.
Ці істині - чисті, щирі і звернені на благо кожного з нас і всієї Української держави.
Ми маємо пам'ятати про минуле, але найважливіше - дбати про живих.
Сьогодні непросто. І в нинішній час держава, насамперед, зобов'язана допомогти ветеранам.
Як Глава держави, як українець, як син фронтовика я схиляюся перед вами, дорогі переможці, і бажаю вам міцного здоров'я, щастя і довгих-довгих літ життя.
Схиляю чоло перед усіма, хто поліг у битві за нашу Велику Перемогу, хто боровся за Україну і хто переміг великою, могутньою, праведною силою.
Україна буде завжди пам'ятати цей великий людський подвиг.
Україна буде завжди вдячна своїм рятівникам.
України є і завжди буде сильною державою, бо дух українських перемог є вічний і незламний.

Слава переможцям!
Слава Українському народові!
Слава Україні!

Джерело: прес-служба Президента України.