Мати – це поняття загальнолюдське, це жива душа світу, її початок і її безкінечність.
Ми всі родом з дитинства, і мама – це перша людина, яку ми зустріли на своєму життєвому шляху. І саме чарівне полягає в тому, що перша людина, яка зустрілася нам виявилась самою люблячою. Немає такого тягара, який би вона не змогла понести.
У травні, коли повертаються до рідного гнізда птахи, оновлюється природа, теплий весняний вітер приносить нам свято матері. День Матері відзначається у другу неділю травня, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина – Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги.
Великий німецький поет Гете писав про себе, що «від батька він має тілобудову і серйозне відношення до життя, а від матері він отримав радісне сприйняття життя і настрій для написання чогось нового». Тому в цей день на вилицях Німеччини можна побачити набагато більше квітів, ніж в День Святого Валентина.
Ідея вшановування всіх матерів світу в один особливий день народилась в середині ХХ століття в Англії. Ця ідея не була зовсім новою, про це повідомлялось вже 1644 році: «Кожна неділя в середині Великого посту у Ворсістер – особливий день, коли всі діти і внуки зустрічаються з головою сім’ї і влаштовують святкування». Так з ХVII по XIX століття у Великобританії відмічалась «Материнська неділя» ( «Mothering Sunday») або «Мамин день». Це було свято всіх матерів Англії.
А от у вікторіанські часи дітей в ранньому віці, батьки яких були низького достатку, відсилали працювати далеко від дому, а гроші, які вони заробляли, відсилались в сімейний бюджет. В один день в цілому році, дітям дозволялось провести цей день вдома з батьками. Вони приносили матерям і бабцям невеличкі подарунки, такі як букетики квітів або ж свіжі яйця. Тепер в цей день діти дарують матерям і бабцям букетики квітів і виконують за них всю домашню роботу. В Материнську неділю, всі слуги отримували вихідний, вони повертались в свої сім’ї, щоб провести цей день зі своїми матерями. Святкову атмосферу цьому дню надавав спеціальний торт, так званий «материнський торт». Свято зникло в XVIII столітті, а в XIX столітті відновилось в американському штаті Західна Вірджинія. 7 травня 1906 року у Філадельфії померла Мері Джарвіс. Смерть цієї поважної і набожної жінки оплакували браття та сестри по методистській общині, але для її доньки Анни Джарвіс – це стало справжньою трагедією. Життя без люблячої і мудрої матері було нестерпне для бездітної Анни. Її мучили зізнання, що при житті вона не встигла виразити матері всю міру своєї любові та вдячності. В річницю смерті своєї мами, вона замовила поминальну службу. Після цього вона і ще багато інших жінок відіслали своїм сенаторам і конгресменам тисячі листів з пропозицією заснувати таке свято. Що і сталось сім років опісля при правлінні президента Вудро Вілсона, він ухвалив постанову Конгресу, за якою Свято Матері мало відзначатися щороку в другу неділю травня.
З тих пір в Америці всі вшановують своїх матерів, дарують їм квіти і подарунки, відсилають привітальні листівки. Дорослі діти навідують своїх матерів в цей день або вітають їх по телефону, якщо живуть далеко один від одного. А малеча, разом з татами влаштовують дома свято, самі готують обід, самі збирають зі столу, щоб мами хоч раз в рік відпочивали, бо решту 364 днів мами працюють – і на роботі, і дома – не тільки менше татів, а набагато більше. Недаремно в Америці є прислів’я «A woman’s is never done » – «Жіночі турботи не закінчуються ніколи».
Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок в Канаді у 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кисилевська. Відтоді в другу неділю травня День Матері відзначали дуже широко. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, які масово писали письмові звернення до влади про узаконення свята, як державного, свято Матері повернулось в Україну.

ЧЕКІРДА Анастасія, http://www.tamada.lviv.ua