20 травня о 16.00 в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику імені Коцюбинського відбудеться урочистий вечір з нагоди 130-х роковин від дня народження видатного українського громадсько-політичного діяча Симона Петлюри.
Організатор заходу - Чернігівська обласна організація Української народної партії. Учасниками зборів будуть історики, політики, громадські діячі, журналісти та інші. Темою для обговорення стане діяльність Симона Петлюри під час українських національно-визвольних змагань 20-х років минулого століття.
Запрошуються всі бажаючі.

Біографічна довідка
ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ (10 (23).5.1879 - 25.5.1926) - визначний український громадсько-політичний, і державний діяч, публіцист. Народився у передмісті Полтави. Походив із давніх козацьких і священицьких родин. Після закінчення бурси, у 1895-1901 роках навчався в Полтавській духовній семінарії. Був виключений за вияв революційних націоналістичних настроїв. З 1900 року - член Революційної української партії. У роки Першої світової війни 1914-18 рр. - працівник Союзу земств і міст, голова Українського військового комітету Західного фронту у Мінську. Петлюра був одним із провідних діячів української національно-демократичної революції. З березня 1917 р. - член Української Центральної Ради, з травня - голова Українського військового генерального комітету, з червня - генеральний секретар військових справ (у грудні 1917 р. Петлюра, не погоджуючись із соціалістичною орієнтацією глави уряду В.Винниченка, пішов у відставку). У січні-лютому 1918 року сформував Гайдамацький кіш Слобідської України і брав активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. За Гетьманату очолював Київське губернське земство і Всеукраїнський союз земств, організував упорядкування могили Т. Шевченка і Чернечої гори у Каневі. У листопаді 1918 р. - обраний до складу Директорії УНР. З листопада 1918 року - Головний отаман Армії УНР. У лютому 1919 р. вийшов із УСДРП і став головою Директорії УНР. На чолі об'єднаних українських збройних сил 30.8.1919 р. здобув Київ. 5.12.1919 виїхав у Варшаву для організації військово-політичного союзу з Польщею проти більшовицької Росії. За його ініціативи українські і польські уряди підписали у квітні 1920 р. Варшавський договір. З листопада 1920 р. - керував роботою уряду УНР у вигнанні в Польщі (Тарнові, Ченстохові, Варшаві). 31.12.1923 виїхав до Австрії, а згодом - до Угорщини, Швейцарії. У жовтні 1924 року оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов'язки голови Директорії УНР і Головного отамана УНР. Підступно вбитий більшовицьким агентом С. Шварцбартом 25.5.1926 Похований на кладовищі Монпарнас у Парижі.

Ігор ЛЕВЕНОК