Мораторій на продаж землі діє до січня 2010 року, але ділянки продовжують продавати і купувати.
Торги проводять на стільки активно, що поки відмінять мораторій, то у держави для продажу землі може нічого не залишитися, застерігають експерти. За останні сімнадцять років з 40 млн га землі у приватні руки перейшло 30 млн га, але схеми купівлі –продажу ділянок час від часу змінювалися, взалежності від змін у земельному законодавстві.
Євгенія Клочко дізналася чому не зважаючи на заборону купувати понад 100 га землі одній людині, нові землевласники мають сотні тисячі гектарів. А боротьба селян за свої паї практично приречена, запевняють юристи. Хоча, як кажуть самі селяни, зупинити їх може тільки смерть.
Дванадцять років Галина Бондаренко бореться за свій земельний пай. Її ділянка під Києвом, у Бориспільському району, там сотка землі сягала п'ятнадцяти тисяч доларів. Це битва не на життя, а на смерть. Жінку намагалися застрелити. Жінка і досі не може забути тієї ночі:
“Як я підійшла до вікна, то мені пульнуло шось у бока сюда. Дивлюся, коли така дирка тамо у стіклі, я виключила свєт, і вискочила у другій кімнаті у мене син спить, він вискочив, визвав міліцію, я перелякана, приїхала міліція стали мене допитувати.
Толя взяв повіз мене у лікарню, а воно отакою кулькою сюда. Якось воно шо рикошетом пішло, а так шоб десь попало, шоб у голову попало. Я нагнулася,якось воно отак боком”
Галина Бондаренко, очолює правління КСП «Бориспільське», це об'єдання мешканців декількох сіл Бориспільського району, яке відстоює право селян на їхні земельні паї роками.
З тих пір, як вона очолила боротьбу за землю, її життя дуже змінилося. Вже понад рік звичайна колгоспниця на пенсії змушена бути під охороною- її надала держава. Каже, того вечора усе відбувалося наче в бойовику по телевізору:
“Я замітила тільки, що на території кладбища стояла чорна якась іномарка. Я завжди оглядаюсь, у нас вулиця вузька, а двіженіє інтенсивне, зглядувалась – нікого не бачила. Коли я пройшла через одну хату, мене вдарили я впала, у мене сумка, була там були документи, які я підготувала для слідчого генпрокуратури. Я впала не пам'ятаю скільки я там пролежала, мене вдарили по ногах і по голові, тут зшивали, струс мозку, мене забрали - я непомню як мене привезли в реанімацію, і оце з 17 квітня по цей день я під охороною.”
Навіть сьогодні з Галиною Бондаренко ми зустрілися у лікарні. Їй знову погрожували, тепер вже кримінальною справою. Жінка зізнається, що її лякають думки про в»язницю. Показує торбу з купленими ліками, на яку пішло дві її пенсії.
Галина Бондаренко зі своїми односельчанами пройшла десятки судових засідань, зібрала стоси документів. Але сотні гектарів землі, якими за законом мали б користуватися оці селяни вже перепродані без їхнього відома. Зокрема на ділянці пані Бондаренко, за її словами будують кафе. Це за умови, що державний акт на цей пай у жінки на руках. Щоб відібрали землі цих селян використовували схеми: штучного банкрутства КСП «Бориспільське» , та підробка документів на землю, стверджує Бондаренко.
Правники заявляють, що з 1992 року, коли в Україні з»явилася приватна власність схеми купівлі-продажу землі змінювалися разом із законодавством. Обходити заборони чи мораторії на її продаж, можна було завжди. Юрист Віктор Кобилянський проводить екскурс в недалеке земельне минуле, коли ділянки розкуповували, наче “гарячі пиріжки”:
“Були певні періоди, скажімо 2005-2006 рік, однозначно наймасовіша схема – це зміна цільового призначення, переведення ділянки в ОСГ, в особисте селянське господарство, яке тоді не підпадало під дію мораторію, і могло вільно відчужуватися, але потім законом це заборонили. Ну от 2007 рік мабуть найактивніше було використання договорів зміни. Хоча, знову таки його почали штучно обмежувати. У 2007 році почали активно використовувати схеми з борговими зобов'язаннями, тобто коли штучно створювався борг, борг не повертався, і через рішення суду, в рахунок боргу віддавалася земельна ділянка.”
Найактивніше в Україні купували-продавали землю останні 5 років. Земельних експертів дивує не так інтенсивність торгів, як їхні обсяги. Кандидат юридичних наук Інституту держави і права НАН України Павло Кулинич:
«Але пішли досить легко шляхом взяття в оренду величезних земельних масивів. У нас є сільгоспструктури, які володіють землями на правах оренди, землями с/г призначення і 100, і 80, 250 тисяч гектарів – найбільша цифра, фірма в різних регіонах України отримала в оренду загальною площею 250 тисяч гектарів”
Таке допускається саме через дірки у законах, далі твердить Кулинич:
“До 2015 року ніхто не може купувати більше ніж 100 га землі в одні руки, тобто можна купувати стогектарну земельну ділянку, і то з тих земель СГ призначення на які не поширюється дія мораторію, деякі види земель для ведення особистого селянського господарства, але недоліки нашого законодавства дозволяють цю заборону обходить досить легко. Тому досить легко купити 100 га в одному районі, потім в іншому, таким чином ставши власником значної кількості землі.”
Існуючий земельний кадастр в Україні міг би не допустити таких зловживань. Якби він нормально працював, переконаний Віктор Кобилянський. І пояснює в чому слабкість реєстру земель:
“Реально в кадастр потрапляє інформація про нові земельні ділянки, які відводяться протягом останніх років. Якщо земельна ділянка десь до 2003 року отримана у власність, користування, спадок, в кадастрі дуже часто про неї інформації про неї немає. Взагалі вважається, що ця земля залишається державною, тобто інформація дуже не коректна.”
За офіційною статисткою Держкомзему приватними стали, за останні 17 років, понад 20 мільйонів гектарів землі. Але експерти закликають бути обережними з офіційною статистикою.
Павло Кулинич заявляє, що розпродані десятки мільйонів гектарів:
“Землі право власності на які втратила держава, тобто сюди входять і приватизовані землі, і земельні паї на які ще державні паї, на які ще державні акти не видані, всього 29 мільйонів гектарів, фактично із 40 млн га земель с/г призначення, ну приблизно 30 – 29 з чимось, перейшли у приватні руки”.
“Хоча ці дані треба піддавати сумніву, і якось коригувати, тому що вони не завжди відображають реальну ситуацію” - сумнівається в офіційній статистиці юрист Віктор Кобилянський. Галина Бондаренко із Борисполя переконує, безвихідь, в яку загнала бідність її та ще тисячу односельчан, не дає відмовитися від боротьби за клаптик землі.
І вона вірить, що правоохоронна система в Україні таки здатна захистити її та земляків:
“Кожна земельна має бути повернута тому, хто на ній працював, заробив і чесно отримав. Я в небезпеці, і моя сім'я також, я це добре розумію, але у мене немає іншого вибору. Тому шо єсть такі люди, шо надіються тільки на цей пай. Оця пенсія, бачте оце кульочок, оце 958 гривень, а у мене пенсія - 600. Так я можу пролікуватися? Тому у мене немає вибору.”
Галина Бондаренко продовжить свою боротьбу за землю. Жінка каже, що не планує зупинятися відстоювати право на землю.

Євгенія Клочко, Бі-Бі-Сі, Київ, http://www.bbc.co.uk/ukraini....h.shtml