Україна розпочала низку спільних із країнами НАТО проектів переоснащення Збройних Сил.
Сучасна військова техніка для України та її закордонних партнерів виготовлятиметься на українських підприємствах із залученням закордонних фахівців та технологій. Спільні виробництва – одна з найбільш ефективних стратегій військової співпраці у сучасному світі, вважають експерти. Проте в Україні ця стратегія наштовхується на безліч підводних каменів.
Конотопський авіаремонтний завод «Авіаком» вже понад півсторіччя ремонтує та модернізує гвинтокрили, і є одним зі світових авторитетів у цій галузі. Щоправда, до останнього часу він експортував свою продукцію здебільшого в межах СНД і послуговувався комплектуючими виключно російського виробництва.
Новий проект, презентований 27 травня на «Оборонно-промисловому форумі» у Києві, передбачає модернізацію близько ста гелікоптерів Мі-24 на основі комплектуючих як російського, так і європейського виробництва. Вдосконалені машини зможуть вести бій уночі, отримають потужніші двигуни та озброєння, і навіть систему захисту від ракет супротивника. Оновлені гвинтокрили надійдуть до збройних сил України, Франції, Польщі та інших країн.
Схожий проект розпочинається у суднобудуванні: 14 українських підприємств, спільно з німецькими та американськими суднобудівниками, візьмуть участь у виготовленні 10 надсучасних військових кораблів типу «корвет».

Північноатлантичний альянс сподівається на допомогу України
Подібні проекти є другим диханням для української оборонної промисловості, стимулом для інших галузей, а крім того – виходом на новий рівень співпраці з НАТО, каже директор Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України Володимир Грек.
«Наші фахівці зараз отримують надзвичайно важливий досвід об’єднання різних шкіл розробки озброєнь, це цікаво і для українських конструкторів, і для західних колег, з якими вони співпрацюють. Сподіваюся, що наші підприємства отримають нові технології, і це сприятиме розвитку як окремих виробництв, так і галузі в цілому», – зазначає Володимир Грек.
Українська військова промисловість має чим зацікавити зарубіжних партнерів, вважає заступник помічника Генерального секретаря НАТО з озброєння Річард Фро.
«Деяким країнам, у тому числі членам НАТО, потрібні нові типи гелікоптерів, зокрема ті, що здатні підіймати великі вантажі. Проект модернізації гелікоптерів на українських підприємствах є найкращим з-поміж варіантів, які ми розглядали. Крім того, Україна має унікальний досвід розробки безпілотних апаратів. Країни-члени НАТО сподіваються на допомогу України у виготовленні озброєнь та військової техніки, але реалізація цих проектів залежить передусім від бажання українського уряду», – заявив представник Альянсу.

Виготовляти озброєння з одним незмінним партнером небезпечно
Для ефективної військової співпраці потрібна стабільність у державі. Саме вона дає змогу країнам-членам НАТО реалізувати спільні проекти терміном понад 20-30 років. Тоді як в Україні досі триває дискусія довкола обсягів фінансування «Програми розвитку військової техніки до 2015 року», і це ставить під сумнів навіть короткотермінові проекти військової співпраці. Від усунення подібних перешкод залежить безпека держави, зазначає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
«Українська влада вже усвідомила необхідність диверсифікації у виробництві та постачанні озброєнь. Такі проекти, як модернізація гелікоптерів із залученням виробництв у країнах НАТО, є нагодою подолати критичну залежність від єдиного до цього часу партнера, і це дуже приємна тенденція», – наголошує Валентин Бадрак.
За його словами, для плідної співпраці з іншими державами у військово-технічній галузі Україна має створити належне законодавче підґрунтя, сформувати єдиний центр управління для оборонної промисловості, підприємства якої досі розкидані по різних відомствах. А головне – зробити все, щоб довгострокова співпраця не була «хворобливо» залежною від переділу політичних впливів у державі. Лише тоді українські гелікоптери, кораблі, танки й ракети стануть предметом національної гордості та джерелом прибутку.

Євген Солонина
Джерело: http://www.radiosvoboda.org/content/article/1741611.html